Не зн́аю, як вон́о те ст́алось,
та вт́юрився, нем́ов дит́я.
Я закох́ався у відст́алість
і вже нем́ає воротт́я.
Вмить захворі́в я голов́ою,
сидж́у, пиш́у, мол́ю, мел́ю…
і н́ібито сам́им собо́ю
до сл́ова р́иму я тул́ю.
По шќірі п́овзають мурашки,
мел́ю без сп́ину, невпоп́ад,
Ви зм́илуйтесь, моя Нат́ашко
і д́айте д́умам моїм лад.
Я не пое́т, а пр́осто хв́орий,
усе сверби́ть, гор́ить, печ́е…
З цим гемор́оєм – пр́осто ѓоре,
але від с́ебе не втеч́еш.
Десь алеѓорії поділись,
забр́акло в п́олі квіточ́ок,
житт́я моє перетвор́илось
на ќупу р́ізних боляч́ок.
Крас́и узр́ів твоє́ї ѓеній,
аж засвербіло п́оміж ніг…
Взнаќи даю́ться кл́яті ѓени,
ну хоч крич́и, і сміх, і гріх.
Шал́ено т́іпаються р́уки,
мігр́ень лупц́ює від душ́і.
Страш́енно х́очеться самбу́ки,
та тр́еба все ж ліп́ить вірш́і.
І що там Пу́шкіну Сашќові,
йом́у вже з́овсім не бол́ить,
любо́в у ќожнім м́оїм сл́ові,
не л́едве тл́іє, а гор́ить!
Поч́ався с́епсис у пое́та,
пон́осом хл́юпають слов́а.
Я не дар́ю тобі буќета,
бо в болячќах вся голов́а.
З вис́оких і низьќих мат́ерій
сплет́у тобі рясн́ий він́ок.
Та сипон́у туд́и бакт́ерій,
бо кр́аще в́игадать «не см́ог».
Мда…, ти не Гончар́ова,
це ба́чу я уже сповн́а.
Повз́еш пов́ільно, мов кор́ова,
не для пое́та ти ж́она.
Твої бакт́ерії повс́юди,
мен́е все це вже дістає́.
І не хов́айсь, хай ба́чуть л́юди,
яке тяжќе житт́я моє.
Та все ж я з́овсім недол́угий,
бо гл́юків п́овна голов́а.
Щось там пиш́у про св́ої р́уки,
виѓадую пуст́і слов́а…
Ломл́юся у чуж́і я дв́ері,
але щоби́ споќійно жить -
пож́ар в любо́вній біосф́ері
неѓайно тр́еба затушить!
24.10.2015, Миколаїв
Цю пародію я написав на вірша Олександра Деркача "Я Вас люблю". Ось його текст:
...N
Я Вас люблю, я наче хворий –
Мороз по шкірі та мурашки.
Тому мелю без алегорій –
Я ж не поет, не Пушкін Сашка.
Я квіти Вам не подарую,
Бо сам букет усіх болячок.
Я ціпенію у статую –
краси Ваш геній я побачив.
Чи навпаки - сверблячка генів
В шалений рух приводить руки.
І всі думки аж до мігрені –
Писать вірші? Чи пить самбуку?
Писать вірші - не Пушкін Саша,
А пить до "глюків" - вже без сенсу.
Не Гончарова Ви, Наташа,
Але від Вас почався сепсис.
Ця зачарована недуга –
процес в любовній біосфері.
Я Вас люблю, хай недолугий –
Коханець Ваших всіх бактерій.
А знаєте, Ви великий МОЛОДЕЦЬ. У Вас такий великий запас слів і так все складно виходить - по доброму завидую, бо я не вмію, але дуже люблю вірші. Чесно, не сказала б що це на щось пародія, може я не розумію? Супер
Олександр Мачула відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за Ваші коментарі! Ще місяць тому я і сам не думав, що з цього щось вийде... За останні три тижні я написав більше поетичних творів, ніж за все своє попередгє життя...
Олександр Мачула відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не знаю, не знаю... Маю надію, що у переважної більшості закоханих синптоми інші. Більш ліричні і мальовничі, а у тих, хто вважає себе митцем - і більш поетичні.