Ти витвір моєї уяви,
Твій образ в думках бережу.
Мов в сні бачу очі чорняві,
Що погляд ведуть за межу.
Межу мого дивного світу,
Незвіданий край почуттів,
Де розум злетів на орбіту
Тривожних в душі відкриттів.
Ти витвір моєї уяви,
Тебе не існує в житті.
Появи твої, як вистави
Між сном та буттям в небутті.
У зоряну тиху годину,
Як сон все довкола зморив,
Для тебе весь час без упину
Пером у блокноті творив.
Ти витвір моєї уяви,
Назавжди єдина-одна.
Лунають у серці октави
Мелодій, що ллються із дна.
Із дна наболілого серця,
Де смуток до болю шкребе,
Де сліз вже глибокі озерця.
Та я не забуду тебе!
Курочка А.В.