А в небі вічно мерехтять зірки
З блакиті нашої, крізь роки світові
Летять, як швидкість світла наші мрії.
Переплетінням дум у голові,
Бажання наші то горять, то тліють.
А в небі вічнім видимий розмай
Галактик зір і всесвіту безодні.
Та мерехтить зірок безмежний край,
І в здійснення бажань вірить кожна.
Холодний світ за межами землі,
Хоч на зірках нестримні йдуть процеси.
Зриваються у небі наднові,
Їм діло є до власних інтересів.
А ми і досі віримо в дива,
І на зірки загадуєм бажання.
Адже вони яскраві, як життя,
Гарячі й світлі, як саме кохання.
Стояли в юності з подругою удвох.
І кожна з нас на зірку загадала.
На майбуття високе і любов,
Від того, що вона одна лиш знала.
Серпневий зорепад яскравим був,
І в пам’яті залишився на віки.
Дівочі мрії він давно забув,
І я любов забула ту велику.
Пройшло життя, і мрії відцвіли,
Розтанули, як місяць на світанні,
Та в небі вічно мерехтять зірки,
Лиш обіцяють нам здійснить бажання…
Вересень 2013
