Вірші - болісні.
Життя крихтами.
Хто ж бо знав,
що все так і станеться.
П'яні амури,
з нечіткими вистрілами,
зробили нас кадетами.
Слова - чесні,
Прозорими шрифтами.
Ми заплутались
між тенетами.
П'яні амури
з нечіткими вистрілами,
зробили нас кометами.
Ми - невчасні,
для світу Божого.
Не по-плану,
відхилення графіку.
П'яні амури,
Стріляли у кожного,
Голосно викрикуючи абетку.
Ми - невласні
над тим, що сталося.
Директорія Неба
хай сама складає мозаїку.
Тільки п'яні амури
тепер доскону
лікуватимуть світову істерику.
