Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Микола Холодов: Незабутня прохідна - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Людмила Григорівна, 25.01.2020 - 13:42
Читала Вашого вірша і болісно стискалося серце, бо того заводу, якому було віддано більше 20 кращих років життя, вже немає. Землю викупив якийсь утаємничений олігарх, обгородив парканом... Залишилися лише спогади:Були там дружні колективи, Був труд на благо і мета, Були ми молоді, щасливі. А нам сказали: все не так! Не ту будову ми створили, І треба повернуть назад, Не з тими дружбу ми водили, І ворог той, хто був нам брат. І я вже не живу, не мрію, Не жду приємну новину, Лиш, як приємну ностальгію, Пригадую ту прохідну... Дякую за гарного вірша. Микола Холодов відповів на коментар Людмила Григорівна, 27.01.2021 - 19:13
Щиро дякую за візит, розуміння і підтримку.
Шостацька Людмила, 26.11.2015 - 17:49
Дуже гарно: любов і ті часи, коли були прохідні і всі були закохані.
Микола Холодов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так воно і є. Тут йдеться про "ту заводскую проходную, что в люди вывела меня..." Щиро дякую, пані Людмило!
геометрія, 22.11.2015 - 12:14
Гарно, Миколо! У кожного з нас є своя прохідна: у вас на завод, у мене в поле, у когось у ліс, а в когось в море,..
Микола Холодов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тож слава морю, лісу, полю й всьомУ томУ, де знайдеш долю! На заводі я зустрів свою ЛАСТІВКУ, яка стала моєю дружиною. На тому заводі ми з нею працювали до виходу на пенсію і з задоволенням згадуємо його як символ нашого поєднання. Дякую Вам, Валентино Григорівно, за те, що читаєте мої простенькі віршики та ще й даєте їм високі оцінки.
|
|
|