Вже досить себе надіями мучити,
Вже досить в постійному пошуку бути,
Скільки разів в мене стріла може влучити,
Та про кохання всім є що сказати...
Ми лише по колу блукаєм запрограмовані,
Складається враження що скрізь вже шукали,
Емоції рвуться неконтрольовані,
Неначе що люди ми, навіть не знали...
А потім в історії будемо плутатись,
На спогади з болем назад оглядатись,
І знову надіями будемо кутатись,
Та про кращі часи вищим силам молитись...
А я вам скажу, та навряд ви почуєте,
Бо я всього навсього автор рядків,
Ви занадто рано події квапите,
І знов біль у серці від порожніх гудків...
Ви знову додому прийдете п'янющими,
Ви знов розіб'єте весь посуд на кухні,
Через ваші помилки які виявились найбільшими,
Через те що обирали людей по поверхні...
