* * *
Тисячоліттями триває
над світом судовий процес
Вічно будуть вирішувати
чи впаяти йому довічне
Боледар
Не вщухає мені наш біль
А ти й не скривишся
бо тебе не болить
Коли твоє серце вийматимуть
я божеволітиму від болю
Ти ж – насміхатимешся
* * *
з п’ятикутним отвором в грудях
прийшов з того світу поет
щоб дописати недописані вірші
і переписати – оцензурені з голови до п’ят
і головне – викрикнути у світ
останнім віршем
в якім повідає
куди таки насправді
веде партія
божевільня для поетів
в психіатричній клініці світу
поет-шизофренік
в кімнаті без вікон
і з глухими дверима
порвав зубами гамівну сорочку
і пише й пише на стінах
не помічаючи
чи то спливають секунди чи століття
і так писав би й писав би
але приносять ліки
щоб онормальнити його.
хоч трішки
тож поки діятиме «світодурін»
поет поводитиметься
більш-менш пристойно
у товаристві психів
Вірші з повітря
поет напише вірш
ну хоч з повітря
наприклад
ось вам рядок:
«повітря пахне чорнилом»
я пишу це шостим пальцем правої руки
цей свіжий вірш
вдихайте на повні груди
бо він теж з повітря
Заповіді поета1. не словохульствуй – словочинствуй
2. чужого болю жадай сміло
3. кради із неба зорі
4. вбивай в собі недо гомо сапієнс
5. з надмірної любови не люби
6. віруй поки живеш хоч би в Невіру
7. пам’ятай: надія складається з двох слів -
«на» і «дія» (на! дій!)
8. люби своїх ближніх - і дерево і собаку і комаху
9. бреши – якщо вибрешиш кращий світ
10. поезія – це релігія.
Не май інших богів крім Слова
* * *
з ребра риби
створене море
з ребра місяця
створена ніч
або моє ребро безплідне
або ці вірші з мого ребра
* * *
в безсонні наснився степ
посеред нього могила –
мініатюрна говерла
з якої чулися голоси:
випустіть нас
ми живі
мертві по ваш бік
* * *
верне від слів
хворих на анорексію
верне від світу
який пробрався в судини
і тільки створення власного світослова
рятує душу від апокаліпсису
* * *
мозок – легені думок
ребра – ґрати
щоб душа не втекла
і не розсипалось тіло
на хребті-дереві
вирізані наші імена
я вже своє знаю
а твоє ще ні
* * *
чую як хтось в черепі
вечеряє моєю сірою речовиною
то не страшно
бо серцем думаю
але ж як неприємно
аж думки вистрибують з вух
а зорі з очей
* * *
в кімнаті без вікон і дверей
однаково чи день чи ніч
довелося списати не одне перо
щоб нарешті зрозуміти
що кімната моя –
кубик-рубик
* * *
на азбуці морзе серця
прочитую
що знову серед ночі
викрикував твоє ім’я
як і раніше не пам’ятаю його
та чи стало б легше
якби пам’ятав
коли наші шляхи
ще не перетиналися
* * *
обережно поводьтеся
з віршами цими
щоб не вдарили струмом
не читайте хто боїться болю
хай серце черствіє
* * *
витесую зі слів –
двері і вікна
столярую як дід
привиди вишень зрубаних
щоночі приходять туди
де ми з ним
про все на світі
мовчали
вікна і двері
плачуть за дідом
щозливи
Поеткварталу
Перші дні нашого злету
були часом проповідування Поезії
Істинно: спочатку було Слово
(не втомлююсь повторювати)
А потім була Бистриця Надвірнянська
і знову і знову – Слово
Було є і буде
Розпочалась нова епоха
української літератури
Нове Відродження
Розкривши душу вашим віршам,
ковтаю кисень відчуттів.
І вже щодалі - то і більше.
В них,дійсно, океан світів.
В літературі українській
іде Нове Відродження.
Хай розширяються потічки
поезій до їх множення!
Висока поезія 
