Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Мій друг вітер - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ БГІ, 28.03.2019 - 16:01
Пілнявся в небеса і думкою своєюПолинув з вітром я над рідною землею. Дякую за незвичайну і мрійливу глибину Хотілось би й мені писать так самому! Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук і комплімент! Сподіваюсь, що це справді так...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не знаю... Мені люди вірять.... А вітер справді мій товариш - я часто розмовляю з ним...
Микола Серпень, 17.12.2015 - 10:05
Як майстерно, з таким відтінком таємничості, висмикуєте Ви із копиці критичного відношення до всього, те, що сьогодні на Ваш погляд заслуговує уваги, творячи чергову фугу із наших вдячних почуттів...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже, за такий відгук!
Валентина Мала, 17.12.2015 - 09:04
Шоне,щиро дякую ВАМ! Щасти вам і хай Бог Вас береже!Ваша глибина Слова завжди заставляє замислитись!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння моїх тволрів і такий теплий відгук!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Справді.... Дякую за відгук!
yaguarondi, 17.12.2015 - 00:33
Йти поетичним болотом, провалюючись в мілкі ямки, клянучи всіх чортів, і всіх, хто назвою погукав і неочікувано впасти в таку словесну глибочінь, де ніколи ще ніхто не блукав…Відчути себе частинкою цього бездонного провалля, Розчинитись в тій глибині… ширині… Поступово приходячи до тями, ще і ще повертатись в стан розчину, згадуючи найприємніші серцю моменти, знов і знов відчуваючи, на якій глибині ти тільки що побував… - це такі Ваші вірші а ось тут, нмд у Вас одруківки: 1. 2.Вітер теж бачить сни – Сповнені пахощами захмарними, Швидк Солон 3.Вітер не знайшов при Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і зауваження! Твір вичитаю, одруківки виправлю... Вибачте, що я буваю неуважним....
Променистий менестрель, 16.12.2015 - 21:50
Дозволю собі повторити:Ой летіте вітри Ой летіте вітри Над моїм краєм серця Над моєю душею Де роса на бузку І пісенна весна І вода дзюркотить ще Як живе полотно Що на ньому – життя Ой летіте вітри Розстеліть моє поле Всі дороги на нім Йдуть до щастя й жури Хто мене розповів Розіп'яв на Вкраїні Весь в потічку твоїм І в польоті до сонць Ой летіте вітри Ви мої голуб'ята Розповісти б хотів Та сльоза не дає Чом не так все навкруг У вишневому краї Де пшеничні розлоги У Дніпровім раю? 06.12.2015р. Чудовий ваш вірш переплітає Ірландію з Україною в моєму вірші... І цим все сказано... Дякую Шоне, друже. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий поетичний відгук!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння! Дякую за побажання!
I.Teрен, 16.12.2015 - 19:46
І поезія Ваша, як подих вітру над якою-небудь горою Брандон, що доносить до нашої Говерли свої і Ваші сни.Наташа Марос, 16.12.2015 - 19:20
Комфортного польоту Вам у парі з вітром і хай не будуть солоними спогади!!! Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий приємний відгук!
Шостацька Людмила, 16.12.2015 - 19:12
Рада читати новий Ваш вірш.В нас зараз сонце також скупе і холодне.І ми разом з вітрами дивимося сни.Я дуже хочу щоб Ви прочитали на моїй сторінці вірш "Знову про Ірландію".В першому я не все сказала про Вашу Батьківщину і вирішила написати ще один.
|
|
|