Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: СТРАХ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Yana Тymur, 18.01.2016 - 11:42
Покинуте житло викликає в мене великий жаль, я завжди уявляю, як тут колись було життя, виглядало з-за фіранок... Дуже близький мені опис, просто мої думки
Анно Доміні, 17.01.2016 - 16:05
одразу пригадалося мені оце: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542925хоч у Вас дещо про інше... Наталя Данилюк, 17.01.2016 - 11:28
Сумно і болісно... В моїй уяві постав образ Вашої хатини в селі. Людські жадібність і заздрощі руйнують усе /духовно/ живе і сіють пустку довкола... Тому й пустіють хати, як покинуті храми...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... як там вона без мене, біднесенька моя...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...а не так і давно там росли маслята, печериці - прямо під ногами траплялися, на стежках... зонтики - плантаціями! і навіть білі, польські і підберезовики - сама бачила коли людські зграї порушують Закони - то "їхню" територію покидають квітки, пташки, бджоли і... люди
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..сухими сльозами моїми написано... це - особиста драма... трагічна...дякую Вам, Ігоре, що провідчули тонко Макієвська Наталія Є., 16.01.2016 - 14:37
гарно підмічено...і це болить мені...погано, коли вирождаються чи знищуються села І нема хатини, і нема місцини, де закопана пуповина ( місце народження)...Колись народжували вдома і закопували після пологів плаценту і кров на городі, біля хати...Жили цілі покоління на одному місці, розростався рід... А зараз роз"їзджаються, хто куди... і вмирають хати, і хиріють села...а потім зникають з мапи . Мої вірші на цю болючу тему:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337460 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211848 Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Макієвська, дякую Вам... щоправда, у даній ситуації з селом нічого не сталося - благоденствує... щолиш у людей тамтешніх совість блідими поганками поросла - там хатина моя першу ось зиму сама покинутою стоїть, а я звідси, з відстані - коло неї підбитою чайкою квилю... така історія сталася... печальна...
геометрія, 16.01.2016 - 14:01
Дуже гарно, тонко, стрімко, поетично, мудро, Валю, дякую. Це як перегук з моїм віршем "А люди ще живі", десь є на моїй сторінці, якщо зацікавитесь,прочитайте...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані Геометріє... зайду на вашу проозицію
DVI, 16.01.2016 - 12:52
Валюша! Прекрасно висвітлено картину знищення села.життя з-поза фіранок допитливо у зиму визирало – геранями рожевими цвіло… Гарно написано. Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
можна і так цю тему прочитати - Ви праві, Володимире, і я вдячна Вам за візит і відгук
Окрилена, 16.01.2016 - 12:48
Живі паралелі можливостей і унеможливлення. А образ страху як блідої поганки теж вдало дуже мені імпонує усвідомлене сприйняття амбівалентності життя. А у Вашій творчості, пані Валю - це завжди зріло
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
амбіВАЛЕНТність майже все моє ім"я ховається у цьому слові - може тому?... чи все таки - шизоїдність?... я жартую... Ви сказали правду - я "працюю" на контрастах... дуже вдячна Вам за візити і розмову, завжди Вами щиро справді рада, пані Окрилена.... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
страх - руйнує все, і життя...дякую Вам, пані Гостя... Любов Матузок, 16.01.2016 - 12:29
Правда,Валю,Ви точно помітили між страхом і злом - великий зв'язок, чого б це не стосувалося.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"...страх вбива любов:той, хто боїться - недовершений в любові"... - дякую Вам, Любо |
|
|