Ти, що запізнився в моє життя,
Мовчиш на порозі.
Ти, що запізнився в моє життя,
Ловиш повітря.
Сніг – перефарбовані уламки слів,
Що звучать проти ночі.
Сніг увінчав твою чорну постать –
І став ще білішим.
Бачиш... ненадовго... вже тане він
На твоєму волоссі.
Ти, що запізнився в моє життя,
Став чорною ниткою,
На яку нанизуються сотні тисяч
Текучих намистинок.
Чому ти запізнився в моє життя?
Де був ти... хоча б позавчора?
Я вже не питаю, де міг ти бути
В минулому тисячолітті.
Ти, що запізнився в моє життя,
Квапишся нині,
Щоб не запізнитися в мою смерть
Чи в наше безсмертя.
За мить ти підеш, і краплі води
Стануть крижинками,
І не буде сонця, аби проти нього
Вони заблищали...
Ти... що запізнився в моє життя...
Тиша... і тануть сніжинки.
Ти, що запізнився... в моє життя...
Мовчиш на порозі...
