Жила собі курочка Ряба.
Були в неї дідо та баба.
Рябенька їх дуже любила,
Щодня їм яєчка носила
У кошику, що із лози
Навчилась плести у кози.
Була в Ряби подружка-мишка,
Сіренька й кирпатенька трішки.
Стареньких маленька любила,
Бо крихти з-під столу носила
До себе у затишну нірку
(А баба й не знала про дірку!).
В неділю те сталось, на свято.
Взялася ряба́ малювати
Яєчка. Розкинула крила,
Пір'їнки у фарбу вмочила
І – раз! – нанесла візерунки,
Зробивши старим подарунка.
Усе те підгледіла мишка –
І їй захотілося трішки
Порадувать діда та бабу.
Вмочивши свій хвістик у фарбу,
Ним мишка легенько змахнула –
Яєчко святкове… штовхнула.
Воно, наче м'яч, покотилось,
І – лишенько-лихо! – розбилось…
Розплакалась курочка Ряба.
Втішають її дід і баба.
А сіра кирпатенька мишка
Яєчко – у мисочку нишком,
І борошна трішки, й кефіру,
Пательню швиденько нагріла…
А згодом і дідо, і баба,
І мишка, і курочка Ряба –
Сиділи усі чаювали,
Смачненькі оладки жували.
Мала ж пам'ятає і досі
(й собі зарубайте на носі),
Що будь-яка справа не жарти,
Старанно трудитися варто.
А раптом пригода лучилась
(приміром, яєчко розбилось),
Шукайте, мов мишка, шпарину –
Можливість загладить провину.
Свій носик угору тримайте –
І вам пощастить.
Все.
Бувайте!
Картина В.Рекуненка
ось і скажи, що у простому сюжеті не може бути високих філософій!
таке життєве і вільне, просте і мудре, щире і красиве стало ваше слово. це надодачу до ліричності його, вивіреності у позиції автора, у його сприйнятті світу через безцінність відчуття: "я у ньому! я - живу!" і це життя так наповнюєте!
приємно губитися сер ваших картин-образів, вашого світу, щирого та з запахом-смаком найкращого з часів - дитинства!
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приємно, що подобається дорослим дитяча казочка. дякую Вам, Касьяне
Гарна казка, а мораль, як у байці. Але і казка і байка чомусь вчать.
дякую за гарний настрій
