І шалено закохавшись, в серці я відчую диво,
Що сильніш за вітер в морі, дмухає, який в вітрила,
Що безмежніш за це море і тендітніше за зорі,
Дуже ніжне, обережно, я його вкладу в долоні…
Я віддам йому гарячі – подих, дотик, серця кроки,
Щоб воно, лише яскраво відбивало мої роки,
І від цього іще більше мені сили надавало,
Захищатиму я диво, щоб воно, лише зростало!
Підніму вітрила в небо і зловлю у них я вітер,
Він наповнить їх як треба і без зайвих пишних літер
Я відчую як мій човен, порахує буйні хвилі,
Я серйозно зцуплю брови, я пройду безмежні милі,
Зорінтуюсь я по зорям, як й куди мені на південь,
Різатиму синє море, хоч воно і буде цілим
Круговерті, рифи, шторми, не заманять мене в пастку,
Все здолаю, я у нормі, потрясло, та не напрасно.
Весь солоний, мокрий наскрізь, але серце моє б’ється,
Я нічого не злякався і моя душа сміється,
Бо спішив я до кохання, а воно весь час зі мною,
В серці диво зігрівало, надавало сил до бою…
Бій я виграв сам з собою!
Я тебе побачив, власне, в видноколі сонце встало,
Вогник мій яскравий, ясний, моє серце запалало,
Усмішка моя святкова, сонячна, спішив до тебе,
Шлях мені світили новий - ясні зорі, чисте небо!
Закохала, ти чаруєш…
Бачив все це я очима,
Ось тримай, тобі дарую -
Своє щастя, своє диво!
ID:
645576
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 20.02.2016 22:36:43
© дата внесення змiн: 20.02.2016 22:36:43
автор: Go Love Ash
Вкажіть причину вашої скарги
|