Жінко, чи знаєш? - ти й досі іще таємниця,
З прадавніх часів не пізнали твого єства.
Бо сутність твоя - невичерпна душі криниця,
Чого торкнешся - неначе у мить ожива.
Ніжна, тендітна... В руках-пелюстках - стільки сили!
Горнеш так міцно до серця рідненьке маля.
Вистачить волі тримати громи й небосхили,
Щоб сонцем сіяла для близьких усіх земля.
В тобі життя зародилось. Ти обрана. Мати.
Під ребрами серденько б'ється, мов пташеня.
Ти - оберіг для сім'ї і опора для хати,
Для діток своїх - найміцніша вовік броня.
Скільки наснаги в душі, доброти і терпіння!
Ночі недоспані, втома... минає усе.
Жінка - то ніжне, прекрасне Господнє творіння,
Світло життя у криштальних долонях несе.
Жінки ще ті штучки - непередбачувані як і для інших так і для себе , тендітні і могутні водночас, бесилі і сильні водночас.... і т.д. одним словом парадоксальні (але які б не були, вони несуть радість і любов)
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тим і живе світ, тим і обдаровує в щасті, спокушує незвіданим, веде у непізнане - бо є вона - Жінка, і одвічна таїна її, загадка, і є життя, і тривати буде, поки вона буде і буде таємниця душі її...
і ви, - яка ж ви жінка-мрія, жінка-дарунок, доля і Всесвіт чоловічого буття! чийогось серця прихисток, чиїхось мрій втілення! як у цій пезії
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00