Лісна ТарновИця лягає під веселкою
У пальмову колиску
Я бачу тебе так близько
І п’ю холодний нектар із твоєї криниці
Лісна Тарновиця
Прокинься і не сумуй
Коли вона лягає на березі
Індійського океану
А завтра тебе не стане і не насниться
Лісна Тарновиця
Буде кричати під порожнім небом
І плакати від образи
Гострих, мов її пальці, слів
І попрощатись не зумів як годиться
Лісна Тарновиця
І ніколи мене не забувай
Нахай, навіть я тебе не знаю
В житті ніколи не буває
Випадкових розмов на залізничному вокзалі
Для тих, які б так довго не чекали
Як ми
Але Вона лягає під веселкою
І знімає свої латексні рукавиці
Біля Курта Кобейна і його рушниці
Лісна Тарновиця
