00:12
іду на я
щоб повернути собі себе
нас:тане час
і я обміняю струхлявіле життя
на вічнозелену смерть
про:від:ницю у неминання
а зараз я її ще побоююсь
хоч каже голос:
нещасні далекі від смерті
не така вона як її пишуть
00:11
я ос:ліп щоб про:зріти
щоб почути — оглух
бо не сказав би цього
зронивши хоч слово
00:10
йду по воді якої нема
в горлі пересох-
ла річка
починає свій від:лік
з кінця
от:же тепер
п:уст:еля є джерелом
00:09 (тут був[є> Біденко)
він біг по воді і розбився об воду
наче об кригу-сльозу цієї землі
в небі якої літав і літає
й після тепер
завертаючи кожну літ:еру
з ви:рію в надхмар’я чорнозему
00:08
допотопне майбутнє…
ані руш руки в верх…
хтось
вибухівкою начинив лю:ти:й
як завжди – винна смерть
іду проти течії свідомості
кожен слід – окунем стає
не почуваймося як удома
будемо звідси депортовані
00:07 (Дзеркало без відображення)
ві:добра:ження – кольорові клони наших тіней
в дзеркало без відображення дивляться
підірвані на – слава україні
я не знаю доки бачать вони нас
і чи ми є після
але вони реаль:ніші ніж ми
які ще не здійснилися
бо досі ділимо час
на до і ніколи
00:06
вчимося все життя закохуватись в смерть
народжуючись з вплетеними у днк
від:чуття:ми страху і ненависті до неї
чого ж так лякає нас дарувальниця вічности
знакпитанніє повітря в легенях зору
00:05
метастази мета:фор
спасають від життя
улюбленців смерті
00:04
в черепі зміїться кодло мозку
в серці смерть сповільненої дії
а мені ще багато треба для щастя
ще болю!
ще!
я спраг:лий
00:03
в окопі рота – рота слів
наказано: тсссс:
мир миром пироги з…
трілом
проте всупереч хворому глузду
кожна буква атакує затикання рота
00:02
смерть бетеером не об’їдеш
бо:я:ти:сь треба не її
у серці й мозку йдуть бої
за власне тіло чужо-
рідне
00:01
на:род з обмеженими можливостями
прикутий до стін і столів
та чорного леза землі
тут навіть свя:ті
із комп:лексом неповно:цінності
00:00 (ДІМ ГАМІВНИХ СОРОЧОК)
в сусідній палаті енштейн
який перевернув би
всі фізичні закони
з голови на ноги
як:би не гамівна сорочка
я ж теж в ній народився
тому не напишу ці вірші
якщо ви їх не прочитаєте
00:01
скошені трави ростуть
по:є:дна:ні смертю
копиця сіна
острива спогадів
сниться літо
де все булО
не так як бУло
00:02
поки життя не розлучить нас
будемо вірні одне одному
протягом всієї смерті
в горі і в радості
в зраді і в за:бутті
в дійсності
і в уяві
00:03
нескінченне число мови
пророчу не знаючи що буде завтра:
язикопад
00:04
діоген з ліхтарем у день
ніяк не знай:де людину
й самому схотілось у бочку
котра ширша за світ цей
що у вушку голки
наче в заш:морзі
00:05
ні бе ні ме
ні ку-ку…
нікого нема вдома
всі пішли в се:бе
по вуха
00:06
щастить мені на батьків
дякую миколо миколайовичу
що вчите мене й після смерті
хоч не сприймаєте за учня а за рівню
та ще й так що я й не смію пікнути
що недостойний
тепер мушу стати тисячеруким
бо є ще куди рити
вглиб неба
00:07
на дні б:ока:ла
не істина а – вина
на:лий:те ще
щоб спокутувати спокуту
є риси хліба
в обличчі малого зерна
земля обертає нас
від скрути до крутів
00:08
паралельні лінії життя і смерті
не перетинаються
при тому стикаючись л:обами
від римозалежності лікуюся верлібролом
чим більше почуваюся вільним
тим час:тіше сьогосвітні
перекривають дихання моїй свободі
та фіг і з ними
вони цим парасловам
по коліна
00:09 (чорна гарячка)
чорна гарячка землі
роздвоєння неба
розп’яттеманія велить:
кожен спаситель мусить бути розіпнутим
на всіх у світі хрестах
ви думаєте для чого
ліси вирубують
і чому кожна діва
месію народ:жує
?
чорна гарячка землі
температурить
00:10
поезія не лиш свята
а й будні
слава дню що змарнований
на роботу
чим менша зарплата
тим більшає наш рахунок
там – в збанкрутілому банку неба
витрачаймо ще більше
щоб розбагатіти
00:11
коли я напишу про ніщо
ви скажете що це не поезія
я ж заперечу
бо щось з чимось пережиток минулого
якого вже завтра не було
а з ніщо все тільки починається
кінець – то початок навпаки
або два кроки вічности до 00:12
00:11
віти вплелись в коріння
все здається круглим
як нагадування
про нуль дзеркала
ще один вірш і нічого не
станеться крім
народжень і смертей
радості й й горя
ми всі – жертви
власних експериментів
піддослідні гомо сапієнс
00:12
два-
надцять
число годинникулярне
апостольне
воно ж під час опівночі
перетворюється в нулі
(чи мо’ чотири:їться в очах?)
ви догнали що
зворотність відліку
відзеркалена від нулів
?
навіть ті хто се не осяг
не сумніваються що –
далі будеДАЛІ (00:13)
кожна секунда життя належить смерті
боже як я люблю те чого нема
вічність знецінюється
мить зростає в ціні
вільна хвилинка мені не по кишені
не задумуйтеся над…
оцифровую слова
може колись глухосліпі слухопобачать
ІНШІ ВІРШІ
***
гамівний обмежений простір
звільнений вибухом
після якого почнуться початки
а підчас них слова
які ой як будуть
вивертати світи нави:воріт
***
на цьому мінному полі
не одне під:ір:вал:ось слово
не одне під…
і…
рва…
лось
ре…чен…ня
час жнив
що посіяли
те й комбайнуємо
***
не андроноколайдеруйте*
мені тут
хтось же заклав вибухівку
перед
великим БА-А-АХ!!!*адронний колайдер
в другому 00:10 треба "ще більше"; в другому 00:12 треба "навіть ті, що цього уникли"; "чотириється, чорториїться, чотиримиться, чорторимиться"; "під час" ( здається, двічі в тексті ) пишеться окремо; псевдопасивні звороти, як от "незайманих смертю" – річ слизька: якщо смерть – дієва сила, так казати не можна, а якщо лише знаряддя в ( чиїх? ) руках, то можна. додаток: адронний колайдер
Олександр Букатюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
