Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ЧУДЕСА (прозою) - ВІРШ
logo
Валя Савелюк: ЧУДЕСА (прозою) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ЧУДЕСА (прозою)

…чудес не буває. Але трапляються ситуації, пояснень яким логіка, здоровий глузд і класична фізика не знаходять.

Мені траплялися чудеса. Для чого про них згадувати публічно? Може і не слід, не слід би дратувати «войовничих матеріалістів», але є три історії, чи ситуації, які, либонь, варто засвідчити…
 
Перша з таких сталася… 

НА ПЕРЕХРЕСТІ

…влітку 1977 року, в Києві. На перехресті вулиці Володимирської і бульвару Шевченка. 

То був надзвичайно сонячний червневий день, зелень буяла густо і пишно, не втративши ще весняної глибини і свіжості. Я вийшла з дверей університетського Жовтого корпусу і довелося зупинитися, міцно стуливши очі, щоб встояти під рясним водоспадом світла, радості і тепла. Призвичаївши зір, перейшла на протилежну сторону бульвару і проз сквер Шевченків заспішила до «зебри» – біля входу до станції метро «Університет» на мене чекали. 

Замість керуватися сигналами світлофора, зауважила, що автівки зупинилися уздовж по Володимирській, от і вирішила, що того досить – пустилася бігти через дорогу: кажу ж, біля входу до станції метро «Університет» на мене чекали… 

 Щойно опинилася на проїжджій смузі, голова ніби сама собою обернулася ліворуч, і я побачила, як на мене летить автобус радянської «фірми» «Інтурист»… водій автобуса поспішав – хотів «проскочити» перехрестя на останніх секундах дозвільного для нього сигналу світлофора… Машини, які зупинилися, і на які я зорієнтувалася, мали, як виявилося, виконувати повороти, а от для транспорту, що рухався по Володимирській – дорога була відкритою, для пішоходів же «горіло» червоне світло… 

За долі секунди, там, уже перед автобусом «Інтурист», я усе зрозуміла: і мотиви, і причини, і правила, та й фатальну помилку свою… Так само цілковито і об`ємно побачила усю ситуацію, у яку втрапила, ну, і її невідворотний фінал. Автобус був занадто близько од мене і їхав занадто швидко… я бачила у лобастому склі водія. У нього були занадто великими очі… руками він судомно вчепився у кермо, ніби сподівався тим зупинити, утримати, осадити «на повному галопі» свого гарячого коня, усім же «монументальним погруддям» водій напружено подався уперед, ніби збирався вистрибнути, щоб обігнати неминущу подію… 

він уже бачив і знав, що не встигне нічого змінити: звернути нікуди – зліва смуга зустрічного руху, по якій мчали зустрічні ж авто, справа – ґерелиця машин, що зупинилися перед світлофором, чекаючи дозволу повернути з Володимирської на бульвар… гальмувати – відстань надто мала, та й швидкість, з якою він «летів», жодних надій не залишала…  чим ризикувати багатьма людьми – і в салоні, і уздовж тротуару, і на тротуарі – водій вирішив не гальмувати… та й взагалі нічого не робити – бо можливості розминутися зі мною у нього не було… а може, він просто не встиг зреагувати на тому рівні, де приймаються якісь рішення. Хоча «нічого не робити» – також рішення, врешті…. 

Я ж бачила усю картину в цілому, а водночас – у дрібних і геть навіть незначних деталях: до прикладу, що автобус – темно червоний, ближчий навіть до вишневого, з широкими вікнами, не новий, але чистенький… водій – чоловік років 40-45-ти, формою обличчя більше подібний до квадрата, чим до овалу, і – надто великі у нього очі… і ніби належать вони не стільки до обличчя, скільки, виокремившись, вгрузають у прозору товщу лобового скла … так само ясно бачила, що стою якраз посередині – по центру переднього бампера, на однаковій відстані від країв, акурат проміж коліс… 

Майнула швидка тінь надії – проміж! коліс... але одразу й зникла, бо за такої швидкості і такої сили удару, який невідворотно ось уже зараз станеться, марно було б сподіватися на проміжок між колесами … уява швидко намалювала і продемонструвала, який усе це матиме вигляд: «…на друзки» – оцінив мої шанси хтось відсторонений… і то була не зовсім думка, чи й зовсім не думка, а «картинка» – невідворотна трагедія швидше сприймалася як дещо зорове, точніше – понятійно-зорове, коли бачиш і розумієш усе і одразу, без  слів і жодних сумнівів. Певно, думка у такій екстремальній ситуації – занадто повільний засіб комунікації… 

Усвідомивши близьке своє майбутнє, не те, щоб і злякалася – не було часу на страх, а – здивувалася трохи. І на те здивування і на всю цю пригоду загалом відгукнулася зовсім коротенько і таки думкою: «о, Господи…» – і все. 

…знала… знала, що поступитися автобусу дорогою – зійти з того місця, на якому стояла – не встигну, то й для чого зайва метушня – так і залишалася стояти… Дивилася – очей не відводила – «в лоб» власній нагальній смерті, що це вона – доводів не потребува́лося… тільки сприймалася ця новина не так, як тоді, коли ми наперед про смерть думаємо, чи бачимо її осторонь себе – під час похорон чужих чи на екранах-моніторах. Страх-жах-каяття-прощання – ні, емоцій ніяких: спокійне очікування…

Стою-дивлюся-чекаю… помічаю врешті, що подія, якій давно вже пора статися – не звершується… «щось довго вже я тут стою», – подумалося… трохи аж ніби й заскучалося, тому, знічев`я наче, взялася роздивлятися уважніше подію, що відбувається і не відбувається водночас: автобус продовжував «летіти» на високій швидкості – це було видно і відчувалося, але до мене він не наближався – «…як таке може бути?..» – спитала себе, – «він їде на одному місці»…  і дивною була та його «їзда», позбавлена руху – без переміщення, без просування у просторі. 

Ще помітила невдовзі, пильніше придивившись, що автобус «мій» ніби вібрує трохи – бо куди ж мала діватися енергія його швидкості при відсутності зміни дорожньо-просторового положення… 

«…як він може їхати на одному місці при такій швидкості?...» - сильно зацікавило таке небачене явище, але «Ікарус» продовжував започатковане – їхав швидко і «агресивно», але не наближався… чим далі, тим більше його «трясло» – не те, щоб він тремтів масою власною, чи трясся «тілом», ні – не так, а так, наче його зсередини лихоманило, він наче… бринів увесь. Але беззвучно. Ніби якась тонесенька димка – як аура, чи ще щось таке нереальне – оповивала його, і от сама ця димка – жовтувата, помаранчевувата навіть, але при тому ж і абсолютно прозора – як сонячне світло, вона вібрувала, тонко і дрібно-дрібнесенько.  Щось діялося з автобусом, але не за звичними законами світу нашого, і тому не мало пояснень і дуже цікавило… дивувало – попри все.

Хоч і не сприймалося вухом бриніння автобуса, пійманого у дивну пастку «статичного руху», але якимось чином відчувалося, як напруга довкола нього швидко і гостро зростає… «отак він скоро розлетиться на куски…», – подумалося між іншим, і згадалося, що «у ньому ж люди…» то «…треба щось робити…»

Погляд перемістився до коліс – видно, щоб пересвідчитися, що вони «крутяться», тобто, що автобус таки їде,  не зрушуючи з місця. Колеса оберталися – дуже швидко, зовсім не «буксували», вони – «їхали», котилися, ковзали асфальтовим покриттям, як звичайно таке і відбувається. Але шлях - маю на увазі термін із фізики - дорівнював нулю...

«Інтурист» не збавляв швидкості, а точка його «фіксації» у просторі не мінялася, саме тому, думаю, він почав ніби злітати трохи (не більше, чим сантиметрів на 10-20 одриваючись од тверді дорожньої) і знов опускався на асфальт – злітав і приземлявся… плавно – гарно навіть, легко і «без потрясінь»… це дуже зацікавило і я спостерігала ті здіймання, утупившись у чудасію, щоб же не подумати «потім», що здалося чи показалося… 

Врешті зауважила, що після кожного приземлення автобус злітає вище і вище, – «енергія накопичується», пояснила собі, чи Хтось мені коротко  пояснив моїм же внутрішнім голосом. Треба щось робити – там люди … Про себе – чогось і не згадалося…

А «Ікарус» уже почав здійматися над смугою занадто – десь і до півметра у висоту, зависав не надовго і плавно, як парасолька з кульбабовою насіниною, линув назад, до асфальтової смуги, легко її торкався, щоб знову злетіти – як повітряна кулька… При тому напружено вібрував, бринів – уже й металевої дзвінкості звук той нечутний сягав (думаю, то був не стільки звук, скільки стан, і я зчитувала чи відчувала, сприймала стан той якимось дивним новим способом).

Саме собою пригадалося начеб, що енергія «зупиненого руху» дуже швидко наростає – подібно, як прибуває сильним током вода – і невидима дамба, що виникла невідь звідки, має межу «терпіння», тривкості. Тому варто б уже і поворушитися, доки ВСЕ чекає… було очевидно, що треба мені «щось робити», але я не знала, якого чину од мене ждуть. «Що робити?» – спитала врешті себе. І відповіді не прозвучало. Відповідь сталася. Сама собою. 

М`язи, ніби отримавши ізвідкись чітку команду, всі разом напружилися, і тіло, отримавши невидимий, та відчутний, щоправда м`який і делікатний, але достатньо сильний поштовх у груди, зробило широкий «стрибок» назад. Просто відлетіло, було відкинуте – «саме собою». 

У ту ж таки мить автобус пролетів кулею мимо, ніби ним вистрелили, і так близько од мене, що, здавалося, черкнув боком об кінчик мого носа… Поділ плаття, коси – усе, що могло «літати», здійнялося поривом повітря-потоку… Якусь пів-мить було ще так само тихо. Але наступної пів-миті «увімкнувся» звичний міський «озвук» – шелестіло листя у скверику, вовтузилися пташки, шуміли люди і шини автомобілів по асфальту… Все доокруж як ніби включилося – зарухалося, ожило, «заговорило». 

Я продовжувала стояти «на дорозі», бо не знала, що слід чинити. І тут із автівок, водії яких усю ту дорожню пригоду спостерігали (зовнішню її сторону, звичайно: як дівчина вискочила перед «Ікарусом» і як тої ж секунди встигла відстрибнути назад, чудом не опинившись на тому світі) – то водії, вернувшись до тями раніше мене – з усіх сторін дороги… одне слово – закричали і засварилися… 

Я не розчула, якими саме словами, але здогадалася, що в основному лайливими, бо про те свідчили тембри і тони їхніх відпущено-як-тятива сердитих голосів. Я злякалася хорового їхнього крику, кинулася, щоб утекти, вперед – по тій же таки «зебрі» і на той все ще заборонний сигнал світлофора… 

Але «Інтурист» «мій» уже проминув, і разом з ним проминула ТА мить моя, а цієї вже, наступної – миті, сюжет мався зовсім іншим, із цілковито благополучним завершенням. 

…Давно колись мама моя розказала була мені, що людина, яка навіть усе своє життя зневажала Господа, не вірила в Нього, навіть сварила Його, але – в останню свою мить, умираючи, встигне до Господа «схлипнути», хоч би таким найкоротший зітханням, як от «…о, Господи…» – то Господь наш люблячий таку людину СПАСЕ… Тоді, в дитинстві моєму, я одразу повірила мамі – і «віра моя порятувала мене». Я мамі завжди вірила, бо вона була щирою і правдивою в усьому, а діти це дуже добре відчувають – правдивість і щирість дорослих своїх… Тепер я називаю маму мою – моїм Сократом – і це не жарт. 

Друга історія, яка потвердила істинність маминих слів про чудодійну Силу найкоротшої із можливих молитов «…о, Господи…», сталася зі мною…

НА ОЗЕРІ

...Невдовзі спробую переповісти і її…)))

27.02.2016

ID:  647537
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 28.02.2016 10:58:06
© дата внесення змiн: 05.09.2016 18:34:57
автор: Валя Савелюк

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: арника монтана, Макієвська Наталія Є., НАУМ, Світлана Крижановська
Прочитаний усіма відвідувачами (764)
В тому числі авторами сайту (21) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..



КОМЕНТАРІ

Анно Доміні, 14.03.2016 - 12:08
Це ж Ви тоді ще "Кочубеївни" не написали - отже, ще не мали померти wink

Нагадала ця ситуація мені оповідання, по-моєму, Герберта Уеллса "Новітній прискорювач" чи якось так: герої випили якусь спеціальну речовину-прискорювач, і їхній час став плинути в десятки разів швидше, ніж час навколо; як у Вас - час автобуса плинув повільніше, ніж Ваш, чи то Ваш - швидше.

А взагалі Ви екстремалка, пані Валю - так жартувати з долею biggrin Думаю, суть тут не в молитві, бо смерть - далеко не завжди найгірше, що може бути. А саме в тому, що людина іще не виконала того, для чого прийшла (чи послано її) у цей світ.
16 23
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
виходить, не мала ще тоді піти "додому"... smile як мама моя казала: пора не прийде, гладущик не розіб"ється...

знаю це оповідання Уелса... є в нього ще "Двері в стіні" - дуже його люблю... і ще багато з його оповідань дуже люблю, "Як ми з матусею сходили на пік Смерті" - теж (трохи умовно назви тут наводжу)- читала, лежачи на смертному одрі - і сміялася... дуже... медики вболівали, зазираючи в палату, що до всього я ще й з розуму скотилася... але я просто читала Уелсові оповідання, і це - про сходження з матусею - конкретно... smile а ще "Містер Скелмерсдейл в країні фей"...))) із романів Уелса закохана у... не можу пригадати саме зараз назву - щось на зразок "Історія містера Поллі" (уточнила, саме так і називається)))
 
Наталя Данилюк, 29.02.2016 - 16:54
Справді, містика... Вкотре переконуємося в тому, що над нами є якась вища невидима сила, яка в найекстремальніші миті нашого життя вириває нас із лап смерті... Захоплююча історія. 12 19 22 osen1
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і над нами, і у нас самих є - вища Сила: присутність Бога, і Любов Його до кожного з нас окремо і до всіх разом... smile дякую Вам, люба Наталю osen1
 
геометрія, 28.02.2016 - 18:49
Дякую, Валю, за таку чудову оповідь. Дуже сподобалося , прочитала на одному диханні. Успіхів тобі від душі бажаю...З повагою, Валентина. 12 16 17 16 43 flo36 31 flo18
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вдячна Вам, пані Валентино, за візит і щирий інтерес smile give_rose
 
zazemlena, 28.02.2016 - 17:10
у кожного свої "пазли", поки вималюється ота картина"Віра" пережити таке...вдруге народилися 16 22 31 give_rose
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... власне, дивом уникнути невідворотної, як за нашими земними законами, смерті... але, як мама моя казала: пора не прийде - горщик не розіб"ється smile у Господа є плани щодо кожного з нас, і плани Його - завжди найкращі smile

дякую Вам,пані zazemlena give_rose
 
Макієвська Наталія Є., 28.02.2016 - 15:47
12 цікава історія присутності вищи сил angel 16 19 31 32 22 22 flo06
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані Макієвська smile либонь це і є те, що мається на увазі, коли говориться "Бог з нами"... give_rose
 
gala.vita, 28.02.2016 - 15:21
якийсь квантовий стрибок, я б сказала... так живо передано що у мене аж у голові зашуміло і вуха позакладало... 16 16 16 12 12 12
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
допускаю, Віточко, що десь так воно і є - квантовий стрибок... бо на квантовому рівні світи взаємодіють за іншими законами, їх не знає наука, але давно вже знають містики і метафізики, та й філософи здогадуються smile керувати подібними "стрибками" уміли характерники - читала якось і десь, як вони переходили з бета-ритму (у якому ми всі) у альфа- і тета-ритм: оскільки їхній час у такому стані тік на порядок а то й більше - повільніше, чим загальний, то вони й могли зупиняти, скажімо, кулю в льоті - для них вона - випущена куля - як для мене тоді той автобус - летіла "на місці"... "перехід" мій стався спонтанно - от навчитися б викликати його зусиллям власної волі (чи розуму - чим там він викликається))) - якби такому навчитися - можна було б у характерники податися smile smile

дякую Вам, люба Віточко flo11
 
НАУМ, 28.02.2016 - 12:45
Наш дитячий розум зумів зрозуміти існування темної енергії і темної матерії маса яких становить 95% маси Всесвіту. Видима матерія складає всього 5%.
Так звані вчені сором'язливо мовчать про Бога -- Творця всього цього, Котрий встановив ідеальний порядок і попри свідомий бунт частини розумних істот намірений відновити цей порядок на планеті Земля. Насмішники ведуть себе зухвало, але відповідальність за їх поведінку лежить на людях які запевняють, що знають Бога і служать Йому.
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
квантова фізика змушує потроху визнавати те, про що "вчені сором'язливо мовчать"...

наука значною мірою є таж таки Вавилонська вежа - пиха, гординя і суцільні версії... фантазії тобто

щодо відповідальності, то вона лежить на кожному - за своє

дякую Вам give_rose
 
Світлана Крижановська, 28.02.2016 - 12:21
12 Цікава містична розповідь. У моєму житті теж траплялися випадки, яким пояснення не знахожу і досі... Гарно розповіли, сильний у Вас Янгол-охоронець!5,5! smile flo21
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, сильний - ЧАС зупинити зумів... smile

дякую Вам, пані Світлано Крижановська give_rose
 
Віталій Назарук, 28.02.2016 - 12:06
Від серця. З таким багажем думок, що аж по тілу проїхались "ікаруси"... 16 flo26
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile дякую, пане Віталію give_rose отака бувальщина smile
 
Шпаківський Петро, 28.02.2016 - 12:05
12 12 12 Гарне писання.Можна було б спробувати зробити пояснення, коли б зі мною не траплялись подібні явища.
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
думаю, "чудеса" трапляються з кожною людиною, єдине лиш - не вірячи, люди їх і не помічають... smile

дякую Вам за увагу give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Синонім до слова:  аврора
Enol: - світлограй - це максимум для моєї фантазії
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Мобілізація
Маргіз: - Мобілізація У країні мобілізація – перевірка на патріотизм, єдність, мужність, колективізм, непідробність та силу коду нашої нації.
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - лебедина пісня, перехрестя (осені та зими), рубікон
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie