Скільки тепла, любові і добра,
У вашім серці збереглось,
Я пам’ятаю ті слова,
Що вкарбувались мені в душу,
Уміння донести знання,
Не багатьом під силу,
Але ось тут ваші ім’я,
Тієї не згасимої довіри.
Підтримка, навіть, мінімальна,
Дала свій певний результат:
"Ти – талановитий, і ти – здібний",
Ось що потрібно було нам,
Були і перемоги, і поразки,
Але основа та важлива,
Спасибі вам за всі старання,
Що в мене заложили.
Нічого з того, що від нас,
Ви так далеко, не дістати,
Дивились очі ті на нас,
В них бачили лише печалі,
Але , щоб нас не засмутити,
Усмішка на лиці у вас,
І ці слова: «Все буде добре»…
Промінь життя потроху згас…
Останню зустріч пам’ятаю,
Скільки іще сказав би слів,
Але я вас вже не побачу,
А пам’ятатиму в душі.
ID:
649015
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 05.03.2016 00:04:46
© дата внесення змiн: 05.03.2016 00:04:46
автор: Константинов
Вкажіть причину вашої скарги
|
