Душа не знає спокою… Весна!
І я, як всі, неспокій цей римую…
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛІТ птахів – це знак
весни, вони… Поетів поклик чують.
А я… не докохав свою Весну…
Твоє Тепло – в моїх руках не тане…
Шукаю погляд твій, тебе одну,
в зустрічних… і в відкритих вікнах також…
У ліжку відчуваю… пристрасть… слід…
тих наших днів шаленого кохання…
Трояндовий букет… зів’яв чи зблід -
наш співучасник щастя без вагання…
Як злодій, я… бродяжити почав…
Крізь Лабіринт… пробрався собі в Душу,
а там… мій особистий Мінотавр
лиш за хабар… назовні двері зрушить…
Пил зобов’язань… Пристрастей тих слід…
Та недоспівані колись куплети…
А в день майбутній двері – привид лиш…
в минулім дні… за димом сигарети…
Та пережити б якось літо і…
не обпектись мені об жар осінній…
І серцем не піддатися зимі…
А в березні - всі відновити сили,
щоб, все своє Життя почавши знов,
бажати віднайти в тобі любов…
***********************************
ОРИГИНАЛ:
Весна Душе покоя не даёт...
и я... как все... пишу в стихах... про Это..
у птиц весной... ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!! на Зов... своих Поэтов.
а я... не до любил...свою Весну...
твоё Тепло... Живёт в моих ладошках...
и до сих пор... глаза твои ищу...
у встречных... и в распахнутых окошках...
в постели... ощущаю... Страсти след...
из наших дней любовного безумья
давно увял... из ярких роз букет
наш соучастник... счастья... без раздумья...
в ночи как вор... бродяжничать начал...
сквозь Лабиринт... пробрался в свою Душу
а там... мой личный... лысый Минотавр...
за взятку только... выпустит наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и... недопетые куплеты...
а в завтра... призрачную дверь...
скрыл... дым... вчерашней сигареты...
.........................................
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний... не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте... всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
....................
Любить....
............
тебя...