Присвячений вірш захисникам України, снайперам батальону "Львів"
Гранично напружені в снайпера нерви,
Шукаючи в оптику зайду-нікчему.
І так не годину, не дві безперервно
В засаді чекає тихенько, смиренно?..
Думки повернуть свідомість людини,
Де батьківська хата, де мати, родина,
Де серцю так мила, кохана дівчина...
І в мить уявивши туди він полинув.
- Як без вас тут сумно, кохані!
Чим скоріше б додому прийти.
Та прийшли в Край гості незвані,
Мусим волю від зайд берегти.
А щоб ваш захистити спокій
На сторожі я й побратим.
Будем битись за неньку допоки
Не сконає останній москвин.
Я люблю понад все Україну,
Сині гори, ліси і поля,
Там витає дух прадідів вільних,
Краю кращого в світі нема.
Запах квітів п'янить полями,
Коли повниться колос зерном,
Як співає гай вечорами
За далеким і мирним селом.
Ще люблю ці крислаті дерева,
Стан смерічок, калину рясну,
Та злий ворог - Азії демон
Розпалив нам кроваву війну.
Мене мати таким народила,
Щоб любити вовіки свій Край.
Батьківщина в серці єдина,
Цю любов я з дитинства прийняв.
Рідну землю, Богом нам дану,
Не дозволю ганьбить ворогам.
Свій народ, родину, кохану
На поталу, помру, не віддам.
Не забудь мене, Україно!
Хоч колись, та про мене згадай.
Може вернусь як не загину,
Захищаючи рідний свій Край.
В моїм серці одна єдина -
Прабатьківська лелеча земля.
Називаю цей край - Україна,
Що готовий віддати життя.
Любов'ю збережеться світ. Дякую тобі 
Дякую вам 
Хай цвіте!!! 
