Весняним вітром ніжно обійму,
Дощем веселим змию дику втому,
Зніму кайдани, заберу суму,
Мені відомо більше, ніж будь-кому…
Пташиною з тобою я злечу,
Аби напитись сонячних нектарів.
Не буде більше болю і плачу,
Лише любов і знову всі – у парі.
Зміцнишся ти у леті тім стрімкім,
Душа оновлена ще заспіває.
Залишений не будеш вже ніким –
Господь про тебе і твоє подбає.
Тобі творити ще у тім житті,
Бо трави недокошені у полі,
Й надалі бути, як оті святі,
Щоб не перечити Господній волі.
Весняним вітром передам привіт,
Веселкою потішу спраглу душу.
Тобі на краще ще зміняти світ,
У тім допомогти тобі я мушу.
31 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк