Нарешті, пара прилетіла, подолала труднощі.
І качечка, з своїм пернатим другом,
Красиво покружлявши над залитим лугом,
Відчули потяг до весняних любощів.
...Пора серпнева, коли все дозріло,
Качине плем’я також підросло.
І вранці, тільки небо посіріло,
Качиний виводок піднявся на крило.
Стою з рушницею. Сьогодні я щасливий.
Наперекір всім негараздам, в час мінливий,
Я знову бачу, відчуваю рідний край.
І ось, минаючи свинцеву зливу,
Старійшина заплави, качур невразливий,
Летить велично в пурпуровий небокрай.
Березень, 2016
