Свята земля. ХРАМ ГРОБУ ГОСПОДНЬОГО (ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО)
До Храму йдемо вузесеньким християнським кварталом, перетвореним в суцільну лавку церковних товарів. Ми вже попереджені, що купувати все треба саме тут, бо найдешевше.
Спішно перебираю в пам'яті всіх, кого хочемо порадувати малесенькою пам'яткою про Святу землю: наш любий батюшка, жінки, що служать в церкві, родичі, знайоміі... всі, любі моєму серцю парафіяни, що стали вже ріднею...
В розпачі, стою розгублена. Дуже багато виходить! Як з такими пакунками ходити по святому місцю?! Гід – спасибі їй, стільки разів вчасно підказувала! – заспокоїла: завтра будемо на Іордані, там все придбаємо. Тож нашвидкоруч вибираю кілька мініатюрних іконок, пару наборів з пляшечками Іорданської води, єлею та ладану, йдемо до храму.
За переданнями Храм побудований на місці, де був розіп'ятий Ісус, похоронений, де Він воскрес на третій день. Місце, що знаходилось колись за межами Єрусалима, вже вшановували перші християни. Але в 70 році християни були знищені імператором Титом, а Єрусалим повністю зруйнований. Відбудову почав імператор Адріан, але вже як місто Елія Капітоліна, і на місці Гробу була побудована церква Венери (135 р).
Перший християнський храм був збудований за наказом цариці Єлени, і з того часу став одним з найдорожчих храмів для християн всього світу – місцем прощ. Це був великий, багато оздоблений мармуром, мозаїками і металевим литтям храм – цілий архітектурний комплекс, що включав, окрім означеного, церкву Животворчого Хреста, церкву Єлени, круглий Анастасіс (Воскресіння) над гробом і навіть могилу Адама (туди ми не попали). На освячення храму (в 335 р.) приїхав сам імператор Костянтин.
Храм неодноразово страждав від набігів, а в 1009 році був повністю зруйнований Халіфом Аль-Хакімом, а християни – знову знищені.
Відновили храм і багато оздобили, Хрестоносці. Процвітав він і за часів правління султана Сулеймана Розкішного (згадайте Роксолану). За його наказом був розширений і зміцнений мур навколо міста, що стоїь по сьогоднішній день.
Храм, що постає перед нашими очима – споруда 1810 р. Це великий храмовий комплекс з кількома церквами, монастирем і безліччю приторів. Храм поділений між 6 конфесіями, між якими часто точаться суперечки навіть бійки. Години служб строго розподілені.
Відомо, що останні 5 зупинок на шляху Віа Долороза – мученицькому хрестному шляху Ісуса до Голгофи, знаходяться саме в храмі. Заходимо до приділу, що називають Х зупинка – Розділення риз. Пам'ятаєте: "І розділили ризи мої..." В мовчанні віддаємо шану.
Заходимо до храму. Шумно, багатолюдно.
Недалеко від входу, прямо на підлозі лежить гранітна плита Помазання, захищена від паломників-любителів-сувенірів товстою мармуровою плитою. За єврейським звичаєм тут Ісуса помазали смирною перед тим, як покласти в гріб. Цього каменю торкалося тіло Ісуса. Святе місце! На ньому, виходячи з Храму, ми освятимо наші хрестики та іконки ( на ізраїльській землі нема нашого обряду освячення, там освячує сама земля, камінь чи вода, до яких торкався Ісус).
За каменем на стіні – велике мозаїчне панно, де зображені всі події від зняття Ісуса з хреста до покладення в гріб.
По сходах піднімаємось нагору... на Голгофу...
30.04.2016 р. (далі буде).
Цікаво мандрувати разом з Вами святими місцями, благословенними присутністю Божого Сина! Зараз, напередодні свята Воскресіння, у таких духовних мандрівках є особлива потреба.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що Вам було цікаво. Зі святом Вас, Наталочко!
