Чорний вороне,
Чорний вороне!
Доки зійде сонце
Вип‘єш козакові
Колись ясні очі.
Чорний ворон,
Ворон чорний кряче…
Рано – рано, чорне вороняче прячеш!
Я живий, ще не сконав
Від руки ненависного ординця,
Що наніс мені смертельну рану
У нерівному бою.
Не радій, що поглумишся
Наді мною мертвим.
Я ще дихаю,
Тепла крапелиночка життя
Ще жевріє в мені…
Лютий враже!
На шаблюках гострих
Стрінемось у чистім полі.
Порубаюся з тобою,
Поквитаюся з тобою
За кохані перси білі,
За сестрині коси довгі,
За криваві сльози матінки моєї,
За глуми, і смерть на Україні.
Киш-ш-ш, проклятий!
Геть лети!
Чорний ворон,
Ворон чорний кряче…
Ні, не згине Україна
У серцях гарячих!
Вітре буйний!
Чом в траві високій зачаївся?
Мо,΄ злякався смертоньки моєї?
Кат її вхопив би!
Вітерку буйнесенький,
Нумо, братику ріднесенький,
Здіймися!
Та засип земелькою
Мої мертві очі…
Не полиш їх ворогу
Чорному на здобич.
Що ж подієш, коли й та
Краплиночка остання
Витекла із мене…
К-ш-ш…
Чорний ворон
В чорній злобі кряче.
Зажурився степ.
Україна плаче…
1990р.
