В кімнаті затишно.
Застелено стіл.
У вазі весніє бузок урочисто.
Меткі промінці вимальовують діл.
Тут завжди і тепло, і чисто.
Полиці пишаються
величчю книг,
Хоч їх таємниці не раз розгортали.
Стонадцять тут вікон, мільйони доріг
Що спати вночі не давали.
Тут крила щораз
виростають у нас!
Хто книгу цінує – щасливо-натхненний.
Бо з нею ми здатні об'їхати час,
І світ осягти незбагненний.
Марк Твен і Джек Лондон,
Жуль Верн і Гюго,
Франко, Українка, Олесь, Коцюбинський…
І томик Шевченка – священне письмо,
Мов твій оберіг материнський.
Цей світ на полиці
– початок тебе.
А нумо, настав лиш вітрила строкаті!
Це небо чи море таке голубе
Іскриться в затишній кімнаті?..
