Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
такий живий він у Вас вийшов, такий хороший і добрий...бач, усе розгублене старанно зібрав і мовчки приніс до хатини...такий довгоочікуваний - хай навіть калоші його брудні
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"уплітав" – то від "плести" без сумніву. і де ви тут бачите подібність до процесу сьорбання борщу? тут ось: http://sum.in.ua/ ще погляньте. а монотоооооооооооність – ну, хіба не тішить? я ж не прискіпуюся, а кажу вам так, ніби всім поетам: тексти мають бути без "украшательства", без декору, без драпіровок, без ампіру
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я розумію, що Ви сам собі авторитет, але Нечуй-Левицький - не остання людина в літературі, як і багато інших, хто вживає це слово.
А от "украшательство" - якраз і є русизмом
Я не люблю монотоннісь. Тут Ви не за адресою.
знаєте, найкраще для тексту зовсім без великих літер і з необхідним мінімумом розділових знаків – і без трикрапок категорично. хех, "уплітає" – русизм, не годиться
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00