І ластівкою звістка - у вікно,
Вві сні, земля покрилась снігом білим.
Здійснилось! Надю, врешті, звільнено!
Спасибі Богу, - повернув вцілілу!
Щасливі сльози матері, сестри,
Надія, радість всенького народу.
Несуть нестримно в майбуття вітри
Нескорену поборницю свободи.
Душа зросла в полоні," русском", тім,
Зміцніли крила, щоб увись літати.
Тепер їй доведеться власний дім,
Занедбаний за час цей, підіймати.
У вишиванці сонячних небес
Стрічає нині ненька-Україна
Дочку, котра несе свій гідно хрест,
І доля в них на двох - одна-єдина.
25 травня 2016
(с) Валентина Гуменюк
