Не варто писати про те, що болить
живити нічну меланхолію
і німо кричати у рідну блакить
все стерти з пам'яті волію.
Очима читаю твої перехрестя
в заброди забрів загубився
не моя доля хрест цей нести,
цей жах мені якось наснився.
Зникла довіра - ураз постаріла
приклеїлись комплекси дикі,
правда вбивала і тіло кипіло
лиш біль - все навколо безлике.
І сонце не ясне, літо не літо
всю душу безладдя зжирає
і річка не вабить, квіти не квіти,
як рідна душа так карає...
