З темряви не ізидиш
В маривах снів і від кави,
Бродиш пів-ночі по Кафі,
Камні гуркочуть на ідиш...
В мови вслухаюсь чужі я,
Каву ковтаю ласкаву.
Краще я "Мері криваву"
Ще пригорну до душі.
Може англійською та
З вуст у вуста прошепоче
Щось по-циганські пророче,
Грішно із вуст у вуста...
Час дуже пізній --з ночей
Вихід один--до кав"ярні.
День розпочався базарний,
Сонце спекотно пече.
Чути не тихо й не зле
Мовою різноголосо--
Феодосійські матроси
Матом стріляють на злет.
Все починається знов.
Море гойдається в серці--
Може приснилося все це?
Мабуть це кадри кіно?..
Чорний примружився кіт,
Загомоніли сусіди,
Весело--чую--на ідиш,
Хвилі гойдають буйки...
Море говорить "на ти"
І забігає на берег.
П"ю із рання Ізабеллу,
Бо вона краща води.
Краща за каву вона.
Ім"я у неї готичне.
П"ю,може це моя вічність
В чорному морі вина...
Зграями чайки летять
І про своє їхні свари,
Їхні щоденні базари,
Їхні летючі літа...
Зграї дівок і дівиць
Смажених і пригорілих,
З світом сумним примирили,
Плоть підняли на диби...
Ще я вина відковтну,
Ще пофарбуюсь під сонцем,
Висушу пляшку до донця,
Мабуть іще й не одну...
В хвилі блаженно пірну
На айвазовській картині...
П"яний я ультрамарином,
Пляжа пісок пригорну.
І попливу,попливу...
В сни,що навіяні літом--
Річ чую--Річ Посполита--
Та,де сьогодні живу...
Чую--татарин співа,
Чуб розкуйовдив козацький,
Дервіш подзенькує в цяцьки--
Сни,одним словом--дива....
День догора,догорить.
Ночі спокусами повні--
Йду до пригоди любовної,
Через весь город старий.
Йду ,куди очі,бо зна
Серце,куди душа хоче,
В царство прекрасне дівоче--
Знову всю нічку без сна...
...Ось вже й сезон сірих злив...
В потязі шумному їду,
Поряд сусіди на ідиш,
Не розумію їх слів...
А за вагонним вікном
Станцій вогні в миготінні,
В темінь ховаються тіні--
Давнє,німе це кіно...
27.6.16.