Розвінчані мости і три дороги,
Молитву шепчуть стомлені вуста.
Куди йдемо, між кулями, до Бога?
Чи мо’до біса тягнемо хреста?..
Бредуть у завтра підпанки і злидні,
Печуть заграви, біди і борги.
І гомонять гутірки посполиті
Помежи трав язичницькі боги.
Солоний день, підсолений сльозою,
Криваві німби в тихих янголят.
…А посивілі далі після бою
У вишині лелеками болять.
О - ці роздоріжжя... завжди перед нами. Стояли й стоять. Як нам вибрати той, Шлях Віри і Честі без воєн з хрестами, Ніким не нав'язаний... Вічне ЛОТО.
ГАРНИЙ ВІРШ, ДЛЯ РОЗДУМІВ - ЛЕСЮ.
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... і день солоний, скріплений сльозою...
хто ж це писав і на яких небесах нам долю таку ? і чому нам? і за віщо? і до яких часів? - невже більше всіх ми перед богами і нинішніми, і знехтуваними завинили?
- і поставили ви мені питань, Лесю, і безсонню моєму...
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Карма, а чи провинили святих?.. питаємо і питатимемо...дякую щиро, Касьяне, рада Вам.