Ніч, на Купала, зорі розсипала,
Запалював Бог Всесвіту свічки.
В цю ніч не спала, Панча я читала,
В уяві лиш – любов і діточки…
І пестила животик, в нім – дитятко,
І слухала чи в русі, а чи спить.
З небес враз заспівало янголятко:
«Скоріш, скоріш, бо час уже родить!»
Я пішки йшла, вдивляючись у небо,
І слухала все серденько твоє.
Знайома зміна, за п’ятнадцять сьома
На світ з’явилось сонечко моє!
І першою побачила бабуся,
Що з лона привела у білий світ.
Характером Ти в неї, не дивуйся,
Бо сильна жінка не боїться бід.
Знайомство наше – круглі оченята,
Завжди відкриті та допитливі,
Я в них вдивлялась, молоденька мати,
І бачила вже мудрість глибини.
Господь подарував в рожевий ранок
Нове життя, красунечку мою.
Святковий, на Хрестителя, світанок
Купавами стелив вже доленьку...
Янусю люба, донечко кохана!
Ти в світ прийшла у світлий день його
Народження – Хрестителя Івана,
Предтечі Бога- Спаса нашого.
Він ангел-охоронець твій надійний,
Почує всі молитви, всі жалі,
Вборонить від неправди, безнадії,
Ти щиро лиш молися всенькі дні…
А квітка, донечко, твоя – купава,
Росте у чистих водах річкових,
Сором’язлива, в жовто-білих барвах…
Краса і справжнє – у речах простих!
Нехай Господь Тебе благословляє!
Нехай безплідно не минають дні.
Пречиста Діва хай оберігає!
Щасливі не рахують літ своїх.
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ДОНЕЧКО!
(7 липня 2016)
(с) Валентина Гуменюк