Вільною… Тільки вільною – і ніяк!
Скільки охочих смикати за мотузки!..
Варто собі намітити певний шлях –
Серце готові вирвати і на друзки!
Що не лялькар – той бавиться залюбки,
Ні, щоб комусь опертися дати змогу…
Смикати, тільки смикати за нитки!
О, як кортить пограти в чийо́гось Бога!
Пасти покірне стадо. А від біди
Лиш присікати впевнено неслухняне:
Вправо чи вліво смикнешся – «Ти куди?».
Туго затягнуть нитку – і вкотре рани…
Те́рпиш, усе зализуєш і в кулак
Відчай стискаєш міцно – яке ниття там!..
Сильною, бути сильною, позаяк
Світ цей слабких не терпить, а ти – затята.
Тільки не смій зламатися, дати збій,
Хай там скубуть і смикають, як завгодно!..
Люди! Пощо соромитеся в собі
Людськості і свободи? Це ж так природно…
Ніби із лона матері через біль
Вийти, вдихнути Всесвіт на повні груди…
Просто навчіться бачити у собі
Ту чистоту затаєну. Ви ж бо – люди.
Бидлу природно бути... уярмленим! То вже в крові те рабство! Вільною може бути людина, що знає і цінує свободу. А таких у нас мало! Щетреба довго ходити по пустині! Питання зараз в іншому - хто ті поводирі: як повезе з ними - швидше станемо вільними!
Скажу так: кожна людина прагне свободи, але ніхто в цьому світі не вільний. Люди - маріонетки. І хтось гризе ті мотузки, якими він зв'язаний, хтось опускає руки після перших невдалих кроків боротьби, а когось влаштовує бути залежним...
Абсолютно незалежним бути не можливо, тільки частково...
навчитися бачити чистоту у собі
- глибинний внутрішній світ Вашої філософії, Наталонько
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую, Світланонько! В кожному з нас криється чиста і безкорислива дитина. Та чимало людей тлумлять у собі цей світлий образ, отруюють душу злобою, заздрощами і власними страхами. Рада Вам, дорогенька!