Зустрілися:
- Привіт! Ти як?
- Привіт! Як бачиш…
І серце...Тиск нахабно скаче
Та ще холестерин високий –
Петрушку їм, часник, п’ю соки.
Біда, що пенсія мала,
Та й вмерла вже моя стара…
І згаслим поглядом - під ноги,
Колись розбіглися дороги…
А я на зустріч ту летіла,
Немов лебідка білокрила…
Стрибало серце невгамовне,
Минуло сорок…Це ж умовність…
Закохана була у тебе,
Здавалось, що літаю в небі.
Стрункий, високий і красивий,
У двадцять був ти майже сивий…
Служив, здається, у спецназі…
Тоді, той випадок, на базі…
Тебе ми класом зустрічали,
Побачили і замовчали…
Ти став доросліший від всіх…
І недоречним був наш сміх…
Ти наш герой, герой ти мій,
Шлях твій далеко не простий.
Життя і склалось, і не склалось…
Без тебе вже моє почалось,
Хоча горить у глибині,
Усе, дароване мені…
Не бачились десятки років,
Назустріч не робили кроків.
У кожного – своє, нормально,
В житті багато що банально.
І все ж у полі зору мого
Була твоя сім’я, дорога,
Кар’єра, успіхи, невдачі,
Газетне фото те, на дачі…
За море потім полетіла
І зовсім без зв’язку лишилась.
Життя нове мене ліпило,
Та берегла я душу, силу…
Великі зміни у Країні
Пройшлися по твоїй родині…
Ось прилетіла і чекаю,
І зустріч нашу уявляю.
З тобою ми були подібні,
То, може, зараз теж потрібні…
Зустрілися…Вдивляюсь пильно,
Шукаю, слухаючи, спільне…
Ровесники з тобою наче,
Та підупав уже добряче...
Нове життя лиш починаю…
А ти –такий старий…Не знаю…
27 липня 2016
(с) Валентина Гуменюк