Минали дні тихо, минали життя разом з ними,
Приходили гості до жару, щоб біля багаття
Послухати розповідь про кабана чи про линву.
Нас було багато.
А я планував подивитись світанок - зелений,
Пропахлий отрутами, димом і газами мертвих,
Хоч плем'я боялось ходити нагору - там сцени
Боїв, кров і жертви.
Наскільки пригадую, часто ходив на горище,
Коли існувало життя в закавулках радянських.
Тепер я хотів підніматися вище і вище -
Спів, музика, танці!
Дванадцятий поверх мальований кров'ю мутантів,
А також обсмалений - часто горіли тут шини.
Чим вище, тим тяжче, та краще - побачу знов хату,
Зруйновані стіни.
Над нашими нетрями чорна труба височіла -
Колись там пашіло, аж дим виривався назовні.
Тепер там вогонь, що з'їдає зсередини тіло
І... місяць уповні.
Світанок скасовано. Все-таки Сонце зникає...
Тоді зникне тіло, душа, згадки, прах, існування.
Як тяжко без Сонця... Як тяжко дивитись на камінь
Блискучий, останній...
А з вежі вогонь язикатий почав вириватись,
Малюючи серед отрути яскраву заграву.
Нарешті збулось, бо нас точно лишили на страту,
Жорстоку місцями...
Плюється хтось слизом. Недобре... На хрещення треба,
Щоб хтось із мутантів приповз чи прийшов на арену.
От я проти нього - а доля відома лиш небу...
Жахаюча сцена.
Зрубав раз мечем, другий, третій - вже рани серйозні,
Та тільки живучий він. Шрам від удару по пиці...
Грозою встромив лезо - бісів вітрами заносить...
Широкі зіниці.
Брудна голова, що зіпсована кров'ю блідою,
Відрізана лезом і скинута з даху донизу,
В розряди трофеїв ввійшла. Шрам пашів аж до болю,
Костюм вкрився слизом.
Такі дні, здавалось, були чимось дивним, жахливим,
Але так минав кожен з них - в боротьбі та розлуці.
Нас меншало, час витирав прах зі скель при могилі.
Коса революцій...
05.08.16
Вражаюче!.. Сильно!.. Страшно...
Світанок скасовано. Все-таки Сонце зникає... 
