Ранок на дворі, а я й не дрімала,
Вдивлялась в світлини свойого життя,
З старенької скрині щось рідне дістала:
Лляне полотно, а на нім вишиття.
Простелена доля, проспівана пісня,
Молитва до Бога, прожиті літа,
І музика скрипки- любов моя пізня,
І осінь на скронях уже золота.
Прийшла, не збарилась у вишитім полі,
І хрестиком білим вкладає життя,
Сцвіло полотно у колишньої долі,
З роками змарніло моє вишиття.
Хоч ранок на дворі, не буду дрімати,
До серця пригорну старе вишиття,
Стежину встелю коло рідної хати:
На ній вишивалось все моє життя.
