На вулиці дихати важко.
Спекотно. В задумі стоять
Стрункі кипариси. Асфальтом
Несеться чиновницька рать.
Під деревом хекає песик,
З-за рогу бомжа слід смердить.
Пожовкла від давності преса
Обривками в рамках висить.
Здається, в минулім столітті
Ковбоєм по вулиці йду.
Життя, в якімсь тихім квилінні,
Граничну проходить межу.
Від подиху вітра здригнувся,
Ловлю капелюх на ходу,
З питанням в бік влади дивлюся,
А звідти лиш чую брехню.
Під звуки сучасних клаксонів,
Мов привид, іду на війну.
Та годі! Не треба патронів.
Палаємо й так ми в аду.