******************
Осінній день, що вересом пропах, -
Ще мед п'янкий збирають дикі бджоли...
Життя палітри сонячний розмах -
Цей безмір сяйва, синяви і поля...
Так проростає болісно в душі
Оця Раїна світла - Україна.
Ген, блискавиці крешуть на межі,
Ячить в віках печаль твоя чаїна...
Мій тихий смуток і дитячий рай -
В саду твоїм - налиті соком вишні,
Полів ясних заквітчаний розмай...
Туман - сучасне і пітьма - колишнє.
Така ти різна: мила, золота,
Вітаєш хлібом-сіллю, рушниками,
А часом - люта, зболена і зла:
Сини бредуть далекими світами...
Чекаєш їх? А чи забула вже?
В степу широкім - самота-тополя...
До тебе, мамо, завше нас веде
Стежина радості й дорога болю...
Світлана Імашева