Де сонечко іще яріло,
І де уже в серпанках вись,
Там літо з осінню зустрілось,
Там серпень з вереснем зійшлись...
Земля тепло тримала в жменях,
Ясніла вся від позолот
І розстилала гобелени
З картинами своїх щедрот.
І ніби поза часоплином,
Аж розімлівши від краси,
Розкошували в картоплинні
Поважно-горді гарбузи.
Під стріхою в понадвіконні,
Немов разочки намистин,
Висіли й грілись на осонні
Вінки янтарних цибулин.
Вдягались квіти, як на свято,
Духмянивсь яблуками сад...
І хизувався біля хати
Багрянцем дикий виноград.
Де сонечко іще яріло,
І де була в серпанках вись,
Там літо з осінню зустрілось,
Там серпень з вереснем зійшлись...
