Сила людини завжди полягала у її внутрішній свідомості власного, відмінного від інших живих істот, світосприйняття. У своїй природі людина має закладені уже певні знання про навколишній світ. Бажання вчитися і розвиватися не є само по собі але є наслідком чи радше здобутком еволюційного розвитку. Фактично людина в своєму житі переживає весь процес становлення людського розвитку, від самого найпершого і до останнього тобто її часу. Інакше кажучи ,вона проходить всі етапи еволюції від народження і до своєї смерті ті самі що проходило все людство до її часу. Практично формування нашої думки, або як кажуть досвіду є тим же самим шляхом що іде все людство протягом періоду свого розвитку. На певному етапі людство наштовхнулося на чинники природи, котрих сама людина на той час пояснити не могла. Це були грім, блискавки, війни, любов. щось що змушувало людину боятися цього і вважалося магічним. Так виникало поняття божества.
Впродовж століть люди поклонялися різним божествам, вказуючи що лише їхня віра є правдива, і що лише вони мають можливість бути обраними. Для політиків це полегшувало справу бо за допомогою релігії можна було впливати на людей, змушувати їх вірити і підтримувати порядок в державі. Загалом релігійність принесла в життя людей як плюси так і мінуси. Практично всі норми виникали в залежності від уподобань окремих людей, котрі мали вплив на розвиток релігійності в регіоні чи племені. Почало водити поняття моральне зло, яке саме по собі є суб’єктивним, бо у кожного є свій поріг моральної поведінки.
Культи які виникали разом із розквітом перших імперій, ставили людей в залежність від певних осіб – жреців. З часом роль служителів культу настільки зростала що вони фактично могли кидати виклик місцевому князеві. З приходом християнства нічого не змінилося. Релігійні лідери дуже швидко взяли гору над іншими, старіючими релігійними практиками і посіли коронне місце в житі людей. З початку це мало хороший результат але швидко все повернулося в старе русло. Релігія перетворилася на засіб маніпулювання і політичного тиску на опонентів, а християнські князі навіть уявили себе якщо не богоподібними то принаймні володарями світу.(тут варто згадати війни папства з німецькими імператорами та королями). Почалися війни на релігійному ґрунті, так звані хрестові походи. Після них слідували інші не менш трагічні кампанії військового характеру. Всі вони були підігріті або й відверто провоковані самими святими отцями. По суті, кожна з військових агресій одних проти інших має в собі релігійний підтекст. Сфера впливу над адептами була одним із болючих питань в кожній з релігійних конфесій. Для прикладу досить пригадати релігійні війни в Європі.
Будь – які закони які виходили з під пера релігійних керівників були насамперед зумовленими їхніми особистими амбіціями. Якщо ретельно вивчати їхню ідеологію і їхні власні цілі які переслідувались за будь – яку ціну то стане все зрозуміло. Ось чому в середні віки церква як найсильніша із усіх інституцій забороняла наукові розробки, відкриття, вільнодумство. А свята інквізиція «зігрівала» своїми вогнищами всю Європу. Бо якщо б люди могли читати ту ж таки Біблію – вони б зрозуміли що є правда а що ні. І ті маніпуляції з природнім законом права кожного на особистий вибір глибоко ховалися. Адже в противному випадку упадок церковної інституції був би неминучим. Ми і до сьогодні маємо різного роду хворобливі перестарілі застереження «матері церкви», особливо консервативних кіл, котрі бажають в будь – що зберегти своє панування над розумом інших. Питання в іншому – доки це ще триватиме? А недавно вчені – соціологи дійшли висновку що в Західному світі папська інституція має зникнути в найблищі п’ятдесят років. Звісно, були і серед релігійних лідерів розумні, адекватні і навіть дуже революційні особистості але вони залишаються поодинокими світичами у темну ніч анархії і повного безправ’я у межах релігійних спільнот. У самій же Біблії, котра є дороговказом для мільйонів віруючих християн є чітко написано якими мають бути їхні релігійні посадовці. Хто уважно читатиме той знайде ці описи у листах ап. Павла до Тимотея а також у євангельських розповідях зі слів самого Ісуса. І найголовніше там сказано: «пізнаєте їх по ділах їхніх». Читайте, аналізуйте і робіть висновки. І нехай «правда зробить вас вільними».
