Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?
Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.
Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
@ Уляна Чернієнко
Дуже гарно! І дуже сумно... Таке в житті трапляється досить часто... Сподіваюсь, що це не біографічне. А якщо біографічне, сподіваюсь, що за час, який минув з написання цього тихого крику душі, до Вас прийшло справжнє кохання! Бажаю Вам цього у день Вашого народження!
́
Дуже гарно! І дуже сумно... Таке в житті трапляється досить часто... Сподіваюсь, що це не біографічне. А якщо біографічне, сподіваюсь, що за час, який минув з написання цього тихого крику душі, до Вас прийшло справжнє кохання! Бажаю Вам цього у день Вашого народження! 
