* * *
Там далеко, боже, як далеко
Є предивні сонячні краї.
Там весною біля хат лелеки
Гнізда вибудовують свої.
Там за тином сонях жовтолобий
Ранком сонце по росі пасе.
Там весняний вітер з оболоні
Чебрецеві запахи несе.
Там крислатий ясен коло хати
В верховітті сум свій заховав,
Там мене стомився вже чекати
За селом в латаття вбраний став.
Кличе вишня гостем на весілля –
З нею травень жениться в саду,
І в пелюстки ніжні, сніжно-білі
Виряджає ранком молоду.
Там дівчата-верби струнконогі
Закохались в сині вечори,
Там мене з далекої дороги
Вибіжать стрічати явори.
Скажуть: “Сумно тут було без тебе.”
Я вклонюсь їм низько, до землі.
Не спиняй мене – он бачиш, в небі
Вже мене чекають журавлі...
* * *
