Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Тридцяті - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Olechka, 20.11.2016 - 11:29
слів нема... як шкода, що ваші слова такі правдиві...дякую, за ваш талант *SELENA*, 05.11.2016 - 05:57
... дуже болючі рядки... все одно вам не зрозуміти того лиха, що пройшло через наші краї - (для України, окрім західної і великих індустріальних центрів) це не просто відлуння книжної історії - це біль пошти в кожній родині... і порівняння у вас праведне (зараз крутиться в більшості на язику) - сучасне штучне безробітті і штучновисокі тарифі спонукають до нового витка штучного голодомору (і бандитизму), можливо не такого масового пока поодиничні випадки... ащо чекати завтра???Валентина Курило, 29.10.2016 - 23:06
Наталочко, зайшла на сайт. Думала швиденько прочитаю твори своїх любих поетів і поетес, та й бігцем піду у своїх справах. Але Ваш вірш так пройняв, що і мурашки і сльози. Уявила. що те дівча - це моя мама. Забувати не можна. Нізащо. Дякую Вам Наталю.
Ніна-Марія, 29.10.2016 - 19:50
Дуже проймає, Наталю. Стає не по собі від цих порівнянь, бо це правда...
Леся Геник, 29.10.2016 - 17:53
Неймовірно сильно, Наталочко! Така важка, боліюча тема... Так глибоко, наскрізно подана. І таким цікавим манером переплетення історії і сучасності. Приємно здивувала! Вітаю з чудовим твором! ПС: Відчуття - наскрізь... Ольга Струтинська, 29.10.2016 - 16:57
бездоганно і правдиво,Наталочко.Дивно тільки те,як легко ми-люди, поміняли справжні цінності на фальшиві,ще й горді з того...
Олена Вишневська, 28.10.2016 - 22:58
......... Наталочко, який красивений вірш про істинне жахіття.... Так можете тільки Ви! Валентина Ланевич, 28.10.2016 - 21:05
Наталочко, зворушила до глибини душі. Мабуть, ті страшні тридцяті мають бути все спомином, як пересторога сьогоденню.
Світлана Моренець, 28.10.2016 - 20:31
Сильний вірш, глибокий, майстерно написаний. Наталочко, я вклоняюся.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 28.10.2016 - 20:06
Можна порівнювати не тільки з 30 роками, а й нинішнє життя для дуже багатьох людей - це виживання на грані і немає гарантії, що знову не почнеться голодомор, зате регулярно показують як розкішно жирує бомонд у Світських хроніках, які весілля влаштовують товстосуми і такі факти можна називати безкінечно... А хто нам хоч раз назвав кількість людей, які вмирають від голоду в зоні АТО, і скільки людей похилого віку приковані до ліжка без рідних, самотні приречені на смерть...
Наталя Данилюк відповів на коментар ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 28.10.2016 - 21:31
Покинуті на призволяще люди були і будуть. Може, зараз масштаби дещо менші, але це все одно не виправдовує людської байдужості і цинізму: коли діти здають в будинок для перестарілих свою маму чи тата, щоб отримати дім або квартиру і позбутися тягаря; коли бабуся-пенсіонерка за останні копійки купує хліб, поки деякі люди викидають на смітники тонни їжі; коли в лікарні помирає онкохвора дитина, бо батьки не мають змоги оплатити дорогу операцію за кордоном, а дехто витрачає тисячі на пластичні операції і дорогі салони, за великі кошти купує дизайнерські аксесуари для своїх домашніх улюбленців... І таких прикладів можна навести сотні, а то й тисячі. Наука рухається вперед, а людство морально деградує. Вражає, що не лише багатії женуться за престижем, але й люди середнього класу, щоб позмагатися, в кого дорожча автівка, крутіший телефон, вищий і більш ошатний будинок... Дякую Вам за такі слушні роздуми! Хочеться вірити, що духовні цінності все-таки візьмуть верх над матеріальними, але поки що це лише ілюзія.
Олекса Удайко, 28.10.2016 - 19:29
Наталочко, Діже гарний вірш! Оті контрасти - архів і сьогодення. Не цінуємо... Бо коротка пам'ять!
Наталя Данилюк відповів на коментар Олекса Удайко, 28.10.2016 - 21:18
На жаль, так і є... Новий час диктує нові умови. І в тій ненаситній гонитві втрачаємо справжні людські цінності, замінюємо їх на всілякі дрібнички, без яких легко можна обійтися, і думаємо, що в цьому і є справжнє щастя. Дякую Вам, пане Олексо!
Наталя Данилюк відповів на коментар Надін Буре, 28.10.2016 - 21:15
Дай, Боже, щоб подібне більше ніколи не повторилося!.. Дякую Вам щиро за візит і розуміння!
ptaha, 28.10.2016 - 19:24
Та нічого… А може, і добре, що це вже – архів не можна в архів це здавати, заради пам'яті про те дівча, заради майбутнього нації досконалий вірш, Наталочко Наталя Данилюк відповів на коментар ptaha, 28.10.2016 - 21:13
Дякую, Пташечко! Це гіркі уроки минулого, про які не слід забувати у гонитві за матеріальними благами. Бо історія має здатність повторюватись.
Н-А-Д-І-Я, 28.10.2016 - 18:56
Сумна і болюча правда...Не розгледиш на відстані те, що не бачиться зблизька. Торкають рядки вірша... Наталя Данилюк відповів на коментар Н-А-Д-І-Я, 28.10.2016 - 19:06
Дякую, Надієчко! Зараз інші часи, інші пріоритети і цінності в людей... Розвиваємося технічно, але деградуємо духовно, на превеликий жаль...
|
|
|