«Шурхіт ірландського часу, що жене вітер по
Залізничній колії до кинутого депо,
Шурхіт мертвого полину, що випередив осінь,
Сірий язик води біля цегляних ясен…»
(Джозеф Брод)
Ірландський час шарудить
Шкутильганням старого колієра,
Що пом’ятий картуз натягує
На самі вуха втомлені від свистків,
І слухає як гомонять потяги
Мостами залізними,
Що висять коромислами
Над гленами та затоками,
Озерами та потоками
Форелі плямистої.
Ірландський час шарудить сторінками
Книг пожовклих погризених мишами
(А я думав переступити межу –
А там темрява,
А там тиша,
А там мовчання
Одвічне).
Ірландський час шарудить листям
Старих крислатих ясенів,
Що падолистові й голі:
Шати зірвано,
Розірвано і розкидано:
Тільки шурхіт
Бруківками бездвірниковими –
Вулицями старих міст,
Які й самі забули
(Чи то себе заколисали),
Коли там поселилися
Перші їх волоцюги-мешканці
(Тут і там. І ніде.)
Ірландський час костуром стукає,
Коли годинники всі поламані,
Коли маятники всі гирями
Виснуть у прірву Ніщо
(Історія
Наша чи то чужинська,
Чи то камінна,
Чи то вересова),
А я питаю де і навіщо,
А я читаю псалми серед мурів
Церкви давно зруйнованої:
Читаю співаючи:
Ірландський час.
Джозеф Брод взяв у вірші "Ірландський час" у лапки. Мабуть був свідком, як по колії шурхотіла газета з такою назвою... Ви ж, як завжди про Час, написали без лапок, широко, просторо, універсально
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
гарно Ви про час ірландців...а наш час зараз розстрілюють, наш час окуповано, наш час розірвано у шматки сварками нашими між собою...сумно від того, Шоне, сумно...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли читаю Ваші твори, виникають дивні асоціації - от і зараз...
Хто у світі найсильніший?
Миші - вони малі та всюдисущі!
Ні - кішка найсильніша! Вона їсть мишей...........але ж кішка боїться собак.
Собаки - найсильніші! Вони швидкі та вільні. Ні - вітер вільніший та швидший собак.
Вітер - найсильніший! Вітер ніщо не може зупинити............... та мури старої кам`яної фортеці байдужі до сили вітру.
Мури фортеці - найсильніші!!! Вони віками стоять нерухомо, ніщо їх не рухає ......тільки............миші.............
Миші - найсильніші!!!!
( ця асоціація - майже переказ дитячого мульфільму. Не забивала в гугл, тому не знаю, чи детально розповіла, але суть та сама)
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Цікаво, що мої твори викликають такі асоціації....
гарно Ви про час ірландців...а наш час зараз розстрілюють, наш час окуповано, наш час розірвано у шматки сварками нашими між собою...сумно від того, Шоне, сумно... 
