«Давній народ ми, веселий народ
Давній народ:
Тисячоліттям, тисячоліттям
Ми втратили лік»
(Вільям Батлер Єйтс)
Місто, в якому поселилося сонце
І фарбувало кожну чуприну
Хлопчика-шибайголови
І дівчиська замріяного
В кольори помаранчів стиглих,
В кольори сонячних зайчиків.
Місто, в якому
Все так поцятковано
Веснянками і днями світлими
(хоча була й темрява
І то не десь, а навколо),
Але в місті рудих чуприн
Завжди було сонячно
(Може тому що музика,
А може тому що душі
Завжди були сонячні –
В місті рудих чуприн
На оцьому зеленому острові),
А ви ще питаєте,
Чому ми на День святого Патріка
Вдягаємо капелюхи зелені
І фарбуємо свої руді чуби
Чорнилом зеленим –
Кольором трави і пагорбів.
Може тому що у нас надто сонячно,
Може тому що нам надто весело,
Завжди коли грає скрипка…
Серед вулиць шевців і мулярів,
Серед вулиць каменярів вільних,
Серед димарів до торфу звиклих,
Ми будуємо своє місто
Із сонячних зайчиків.
Шановний пане Шоне, дякую за чудовий сонячний вірш, з'являються відразу ідеї, -
коли ми відбудуємо рідне місто, то воно буде все в сонячно-дзеркальних зайчиках, це буде велике сяйво!
Слава Україні! Героям слава!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У місті поселилося сонце, бо місто збудоване із сонячних зайчиків. Тому у місті так багато поцілованих сонцем людей, які будують сонячне місто. Усе взаємопов"язане!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий вірш! Я інколи пишу веселі вірші. Хоч я і сумний поет... 
