Згубився в холодних снігах золотий листопад,
Неждано сховався в цукрово-мохеровій піні.
Просіялась ніч крізь мереживо світлом лампад,
Відбивши на склі вітражів інкрустацію ліній.
…В заметах по пояс від щастя дзвенить дітвора:
Смішний сніговик перехожим махає рукою.
Гігант-перемет для малечі – Говерла-гора,
Яку стрімголов підкорили гучною юрбою.
…А в місті аварії, злість і суцільний колапс,
В безмежних заторах прибічники літньої гуми.
Нема допомоги у вигляді торб із села…
Подейкують: сніг цей — злий задум Росії й комуни.
…На хуторі тихо. Дрімають збіднілі сади,
Хатини-примари завіяло снігом по очі.
В одній лиш оселі без світла й краплини води
Бабуся Марія невтомно молитву шепоче.
І просить у Бога не хліба і жменьку тепла.
Терпляче чекає, що сонце розтопить дороги.
(бабуся благала про Мир і шкарпетки плела,
Щоб там на війні наші хлопці не мерзли у ноги).
…В засипані снігом окопи, в розбитий бліндаж
Витрушує іскри зі свити обпечене небо.
Болюча краса!
Лиш псують плями крові пейзаж:
Скріпив чотирьох міномет із землею, мов степлер.
Сьогодні «накрили» позицію, завтра — дитсад.
Хтось сніг із подвір’я, а хтось вимітає осколки.
Теплом ще порадує дивний оцей листопад:
Розтане сніг з кров’ю.
Не тануть
одні
похоронки…