Капало сонце.
Стримано й скупо.
Десь пробивало клапті хмарин.
Листя, мов миші, зліталось докупи.
В тебе на носі – сезон мандарин.
Капало з неба.
Як сльози – то щедро.
Всякий непотріб чіплявся до ніг.
Спрагла землиця сичала і жерла
Всіх, хто піднятися більше не міг.
Капало днями.
Роками.
І щільно.
Мішковину виплітало як ціль.
Небо – в клітинку, бо брали прицільно.
…В тебе на носі – не осад.
А сіль.
Капало жовтим.
Марила осінь.
Вітер гортав сторінки «невійни»..
Клятий сезон мандаринок на носі
Запропастив фразу «хто, як не ми?..»
