Немає щастя українцю на рідній
землі -
То жиди його грабують, то б’ють
москалі.
І сидить він, зажурився, схилив
голову,
Закинувши десь під ноги стару
булаву.
Та зі степу вітер свіжий серце
роздува,
І шумлять дніпровські хвилі і несуть
слова:
Що ж сумуєш ти, козаче, не співа
пісень,
Що ж душа твоя все плаче, кожен
ясний день?
Та хіба ж Господь у тебе руки
відібрав,
Та хіба ж у перший раз ти те, що мав,
втрачав?
Немає правди в цьому світі, не дозволять
волі,
І не складе ніхто, крім нас, нашої долі…
