Різдвяний ангелик, прикраса ялинки з ниток,
Здригнувся від протягу і захитався на гілці.
Зимового вечора синій, чудний завиток
Проник через шибку і тихо приліг на долівці.
Так порожньо в хаті. Не чути дзвінких голосів.
Зрадлива сльоза поповзла й зачепилась за вії...
Зостались в куточках кімнати стареньких батьків
Молитви про діток і щирі на зустріч надії.
Як ласкою сонця розквітнуть вишневі сади,
І небо одягнеться в шати шовкові блавату,
Птахами з далеких країв прилетять, як завжди,
Онуки з дітьми на гостину у батьківську хату.
Їх тато зустріне. Пригорне міцніш до грудей,
Дбайливо спече пиріжки із родзинками мати,
Бо як же чекали обоє до себе дітей,
Те знає ангелик. Та тільки не може сказати.
09.01.2017 р.
Розчулила до сліз, Наталочко! Всі ми біжимо по своїх термінових справах, а батьки - вони завжди чекають нас на гостини, на наше тепле слово. Не забуваймо про це, щоб не запізно було...