Квіти ростуть з під снігу
Ніжним своїм життям,
Люди ламають кригу
Й потім летять, летять...
Тихі, сурові ранки
Знову зустрінуть їх,
Ігри, та більш мовчанки,
Плач, й лише трохи сміх.
Люди, бентежні люди -
Проблески на воді,
Зорі ламають груди
Сильні і золоті.
Все, що простили - болем,
Ріже солодкий чай.
В кожного своє соло,
Свій у розколах рай.
Спробуй усе зібрати,
Квіти зігріти в сніг...
Все, що потрібно знати:
Люди - фатальний збіг.
