Худобу ґазди пасла бідна сиротина
Під лісом Моршина, де з травами луги.
Сонце пекло, і спрага мучила дитину,
Але води ніде не було навкруги.
Спокій дівчатку почала журба ламати.
Була би ненька, пахло б квітами життя!
І тут з’явилася Пречиста Діва-Мати,
В очах якої світло й сльози співчуття.
Ногами босими до сироти ступила.
- Не плач, - сказала. – Зараз з'явиться вода.
Та не проста, у ній живильна буде сила.
Очистить тіло й душу вимиє вона
Усім, хто вірить в Бога, чинить його волю,
Хто прагне жити в чистоті та доброті.
Ти пий, мала, вона позбавить тебе болю,
Розчинить сум твій, зріже корінь гіркоті.
Отак сказала і до неба пригорнулась.
А з-під каміння, де стояла, джерело
Забило цівкою. Дитина стрепенулась.
- Це ж чудо Боже! Треба бігти у село,
Розповісти усе, що бачила, що чула.
А як не віритимуть? Доказом – вода!
Набрала в пригорщі її, хапцем ковтнула.
Смачна, холодна! Вмила личко – благодать!
З тих пір до місця, де Пречиста об’явилась,
Вчащає люд і припада до джерела.
І не одна душа промінням засвітилась,
Як помолилась тут, водиці попила.
Цю історію особисто мені розповіла одна жіночка (старша сестриця в церкві), що вже відійшла до вічності.Я трохи деталей добавила. А перший вірш про джерело Божої Матері (воно так називалося за Польщі) я написала більше як 15 років тому.Знайшла його в Інтернеті випадково, і там пише, що автор невідомий.
