Знову падає на землю білий пух…
Ангели скидають своє пір’я
Тихо… Не чути їх на слух,
Нас не чарують ангельські створіння.
На місто опустилася зима
Вкутує, засніжує людські тремтячі душі.
І в заперті уся краса,
Вона тепер нам так байдужа.
Відігрівайтесь пам’яттю весни і літа!
Темряву долайте лиш своїм теплом,
І перші проміння ангельського світу
Зустрічайте і вірте в справжню любов.
Євгенію(є), дозвольте трішки покритикувати ваш вірш. Вцілому ідея та задум дуже хороші, але з боку помилок вкажу на такі: повтори білий, білі, зима Вкутує, а не укутує, логічніше за правилом чергування в з у, прочитайте його, воно легке, повтори тепер тепер, байдужІ - що байдуже не зрозуміло. І все) Якщо потрібна буде допомога з боку перевірки на грамотність, звертайтеся) Буду рада бачити від вас повідомлення.
Спасибо за критику, приятно общаться с профессионалом. Я конечно стараюсь по возможности исправлять ошибки, но, как видите, не всегда получается. Если понадобиться помощь обязательно обращусь. Ещё раз спасибо, что обратили внимание.
це важко, але класно ж!!! 
Шляхи його тернисті,гарячі! 
